Гепатит B — інфекційне захворювання, яке спричинює вірус гепатиту B (HBV) та уражає печінку, призводячи до її запалення, яке називається гепатитом. За оцінками, в світі з хронічним гепатитом B живе 300 млн осіб. Щорічно заражається до 1,5 млн осіб.
HBV — дуже стійкий вірус. Температуру -20 °C витримує понад 10 років. При нагріванні до 100 °C виживає протягом 5 хвилин, у крові при такій температурі здатний вижити і зберегти свою інфекційність. Тому для знезараження потрібно зокрема інструменти відмити від крові або застосувати вищу 100 °С температуру, яка можлива під час автоклавування. Вірус стійкий до тривалого впливу кислого середовища (pH 2,3), до дії ультрафіолетового випромінювання, спиртів, фенолу.Чутливий до дії формаліну, діетилового ефіру, хлораміну.
Джерелом інфекції є хворі на гострий і хронічний гепатит В, та так звані здорові вірусоносії. Хворі заразливі з середини інкубаційного періоду та протягом всієї хвороби, до звільнення організму від збудника, а елімінація вірусу може затягуватися на невизначений час. Частим джерелом інфекції є хворі на цироз печінки та гепатоцелюлярну карциному, якщо останні етіологічно пов’язані з гепатитом В. Значну небезпеку становлять особи з безсимптомним перебігом інфекційного процесу.. Вірус у великій кількості міститься в крові, може виділятися з потом, слиною, менструальною кров’ю, спермою, міститься в багатьох рідинах та тканинах організму.
Ведучий механізм зараження вірусом гепатиту В — гемоконтактний, який реалізується як природними, так й штучними шляхами.
Клінічна картина:
- Початок зазвичай безсимптомний, більшість хворих впродовж довгого часу не зголошує жодних скарг.
- Майже у всіх хворих печінка помірно збільшена, чутлива до пальпації, інколи болюча, може збільшуватись і селезінка. Язик вкритий білим або брудно-сірим нальотом. Виникає помірний метеоризм.
- При диспепсичному синдромі хворі скаржаться на зниження апетиту, аж до анорексії і відрази до їжі, на нудоту, блювання, закрепи, які зрідка можуть змінюватися проносом, на відчуття важкості і тупий біль в епігастрії та правому підребер’ї. Виникають іноді зміни смакових відчуттів, гіркота та печія в роті.
- Астеновегетативний синдром проявляється астенізацією, загальною слабкістю та відповідно швидкою втомлюваністю, зниженням як фізичної, так й розумової працездатності, сонливістю, рідше порушеннями сну, дещо підвищеною пітливістю. Може виникати головний біль, запаморочення. Скарги хворого неконкретні, тому діагноз часто встановлюють лише з розвитком жовтяниці.
- Висипний синдром є рідкісним, він часто комбінується з артралгічним. Може виникати свербіння шкіри, поліморфний висип (петехіальний, еритематозний та переважно уртикарний), у окремих хворих за типом кропив’янки.
- У невеликої частини хворих у дожовтяничному періоді підвищується температура тіла, найчастіше вона субфебрильна, проте зрідка може перевищувати 38°С, утримується 2–3 дні, дуже рідко триваліше.
Діагностика - Тести для виявлення інфекції гепатиту B, включають аналізи плазми чи крові, які виявляють вірусні антигени (білки створені вірусом) чи антитіла створені хазяїном.
- Розроблені ПЛР тести для виявлення і вимірювання кількості ДНК HBV, у клінічних зразках, названі вірусним навантаженням. Ці тести використовуються щоб оцінити стан інфекційності та моніторити лікування. У осіб з високими вірусними навантаженнями, виявляють матово-склоподібні гепатоцити при біопсії.
- Тести для виявлення (самоконтролю) вірусного гепатиту В: нерідко бувають ситуації (критичні стани), коли терміново необхідне надання медичної допомоги, зокрема переливання крові, проведення диференційної діагностики при гострих ураженнях печінки, тоді підтвердити чи заперечити вірусний гепатит В можна за допомогою експрес-тесту CITO TEST HBsAg – для визначення антигену гепатиту В у цільній крові, сироватці чи плазмі. Відтак можна отримати перший результат (скринінг) – просто, недорого й швидко за 15 хвилин, навіть у домашніх умовах самостійно.
Лікування - Для гострого гепатиту В немає ефективного специфічного лікування. Тому ведучою є патогенетична терапія, спрямована на підтримку порушеної функції печінки.
- Хронічний гепатит В можна лікувати за допомогою лікарських засобів, включаючи оральні противірусні препарати. Лікування може сповільнити розвиток цирозу, скоротити захворюваність на рак печінки і поліпшити довгострокову виживаність. Тривалий час єдиним препаратом для лікування хронічного гепатиту В був ламівудин.
- Наразі ВООЗ рекомендує застосовувати орально тенофовір або ентекавір, так як вони є найсильнішими ліками проти вірусу гепатиту В. Їхнє застосування рідко призводить до лікарської стійкості в порівнянні з іншими ліками, їх легко приймати (одна таблетка в день), і у них мало побічних ефектів, в результаті чого залишається лише здійснити незначний моніторинг.
- Для деяких людей у місцях із високим рівнем доходу можна розглянути можливість лікування за допомогою ін’єкцій пегільованого інтерферону альфа-2а і альфа-2b, адже це лікування здатне призвести до повної елімінації вірусу.
Профілактика
Для запобігання хвороби розроблені різноманітні вакцини на основі білків суперкапсиду (поверхневого антигену). Ризик передачі від матері до дитини можна зменшити введенням новонародженому вакцини від гепатиту B протягом 12 годин від народження, з наступною дозою вакцини на 1–2 місяці життя та третьою дозою не раніше ніж на 6-тий місяць. Гепатит B не поширюється через воду та їжу, через тілесні рідини. Тому слід уникати: незахищених сексуальних контактів, переливань крові, повторного використання шприців та інших інструментів.
Старосинявська АЗПСМ Сімейний лікар Стасюк Н.О.