Що таке подагра?

Подагра – це системна патологія, яка характеризується підвищеним рівнем сечової кислоти в крові та відкладенням кристалів сечової кислоти в м’яких тканинах, і запальними процесами, котрі відбуваються після цього. У багатьох країнах подагра займає 2 місце після остеопорозу за частотою серед ревматологічних захворювань. Найбільш захворювання поширене серед осіб старшого віку, у чоловіків зустрічається частіше, ніж у жінок.

Невід’ємним симптомом подагри є подагричний вузол, або подагричний тофус. Тофус – це відкладення в підшкірній клітковині над суглобами кисті, стопи, ліктьових суглобах, вушних раковинах, передпліччях, гомілці, стегнах кристалів сечової кислоти у вигляді гранульом.

Класифікація

В основі численних класифікацій подагри лежать етіологічні чинники, клінічні прояви, особливості перебігу захворювання та інші критерії.

Залежно від причин виникнення виділяють наступні види подагри:

• • ідіопатична;

• • свинцева;

• • молібденова;

• • вапняна;

• • лікарська;

• • ревматоїдна;

• • тофусна;

• • вторинна;

• • обумовлена порушенням ниркової функції;

• • неуточненої етіології.

Подагра може мати хронічний або гострий перебіг, бути первинною або вторинною.

Первинна подагра виникає в результаті підвищеного виділення або у зв’язку зі зниженням виведення з організму сечової кислоти. Вторинна форма патології з’являється на тлі різних захворювань, внаслідок прийому медикаментів деяких груп, при порушенні роботи нирок, через генетично обумовлені дефекти тощо.

Стадії розвитку подагри:

• • асимптоматична гіперурикемія – протікає без ознак;

• • гострий артрит, формування ущільнень;

• • інтермитуюча стадія – чергування подагричних атак з безсимптомними міжнападними проміжками;

• • хронічна подагра.

Причини виникнення та механізм розвитку

Головні причини подагри лежать в збільшенні концентрації сечової кислоти в крові (гіперурикемія), що призводить до відкладення в тканинах кристалів цієї кислоти. Чим вище цей показник, тим більша ймовірність розвитку подагри.

Головні причини подагри:

• • Генетичні фактори

• • Надлишкова вага

• • Гіпертонія

• • Ниркова недостатність

• • Гіперглікемія

• • Отруєння свинцем

• • Прийом алкогольних і цукровмісних напоїв

• • Значне споживання тваринного білка

• • Прийом деяких лікарських препаратів (сечогінних, цитотоксичних засобів, саліцилатів, бета-блокаторів, нікотината та ін.)

Велике значення в розвитку подагри належить станам, що характеризуються посиленням пуринового метаболізму й підвищеним вмістом сечової кислоти в крові: мієло- й лімфопроліферативні хвороби, гемоглобінопатії, хронічна гемолітична анемія, таласемія, вторинна поліцитемія, псоріаз. Підвищення синтезу пуринів спостерігається при синдромі Lesch-Nyhan і дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

До провокуючих факторів розвитку гострого нападу артриту відносяться:

• • травми;

• • похибки в дієті (переїдання або голодування);

• • вживання значної кількості алкогольних напоїв;

• • гострі інфекційні захворювання;

• • хірургічні втручання;

• • зневоднення;

• • відвідування лазні або сауни.

Кристали сечової кислоти утворюються в синовіальній рідині, що заповнює порожнину суглоба, і в оточуючих тканинах. Це запускає цілий ряд імунних реакцій. Захисні клітини організму фагоцитують (захоплюють) кристали сечової кислоти, і після загибелі цих клітин виділяються прозапальні речовини. Все це сприяє розвитку гострої запальної реакції і виникненню подагричного артриту.

Хронічне запалення може протікати і без нападу артриту.

Клінічна картина

Основні клінічні ознаки подагри – подагричні атаки (напади гострого артриту). Дуже часто напад стосується суглобів стоп, особливо першого плюснефалангового суглоба. Подагрична атака триває найчастіше від 7 до 10 днів. Між нападами симптоми подагри, як правило, відсутні.

Основні клінічні симптоми подагри:

• • раптовий початок і швидке наростання болю;

• • розвиток нападу в нічний час або в ранні ранкові години;

• • формування ущільнень в області м’яких тканин, суглобів, різних органах;

• • гіперемія, припухлість в області ураженого суглоба;

• • порушення функцій ураженого суглоба.

Крім плюснефалангового суглоба великого пальця, в запальному процесі можуть бути задіяні суглоби кистей, ліктьові, колінні та інші суглоби стопи.

Симптоми подагри характеризуються і загальними ознаками запалення – підвищенням температури, ознобом і загальною слабкістю.

Для захворювання характерна наявність нефролітіазу (нирковокам’яна хвороба) або подагричної нефропатії (ураження паренхіми нирок).

Хронічна подагра характеризується стійким ураженням суглобів у вигляді оліго- або поліартриту. Запальні зміни в суглобах спостерігаються більш ніж 3 місяці.

Ускладнення

Подагра належить до захворювань, які самостійно пройти не можуть. Вона швидко прогресує і веде до серйозних ускладнень.

Несприятливі наслідки подагри:

• • множинне ураження суглобів;

• • обмеженість у рухах;

• • сильні постійні суглобові болі;

• • відкладення каменів в нирках;

• • ниркова недостатність.

У найбільш важких випадках подагра веде до летального результату.

Діагностика

Діагностика подагри включає всі стадії діагностичних заходів: ретельний збір анамнезу (спадкова схильність, наявність провокуючих захворювань, порушення обміну речовин і т.п.), фізикальне обстеження, лабораторні та інструментальні дослідження.

При фізикальному огляді ревматолог оцінює наявність артриту, вивчає місця можливого утворення тофусів, їх розміри, аналізує рухливість суглобів.

Лабораторні аналізи:

• • загальний аналіз крові;

• • біохімічний аналіз крові;

• • загальний аналіз сечі;

• • дослідження рівня сечової кислоти в крові;

• • аналіз сироваткових рівнів АЛТ, АСТ, креатиніну, сечовини, глюкози;

• • дослідження синовіальної рідини, вмісту тофуса;

• • бактеріологічний аналіз синовіальної рідини;

• • визначення швидкості клубочкової фільтрації.

Лабораторна діагностика пункції суглоба може проводитися в гострий період і між нападами.

У постановці правильного діагнозу велику роль відіграють методи променевої діагностики.

Інструментальна діагностика подагри:

• • УЗД суглобів і нирок;

• • рентген “цільових” суглобів;

• • подвійна енергетична комп’ютерна томографія суглобів;

• • МРТ.

Диференціальна діагностика проводиться з септичним, пірофосфатним, реактивним, псоріатичним, ревматоїдним, посттравматичним артритами, з периферичною формою спондилоартрита, флегмоною, бешиховим (рожистим) запаленням, остеоартрозом. 

Лікування

Для оптимального і найбільш ефективного лікування подагри необхідно підібрати комбінацію немедикаментозних і фармакологічних підходів, що враховують дані лабораторних та інструментальних досліджень, стадію захворювання, фактори ризику (стать, вік, надмірна вага, гострий напад або період між нападами і т.п.).

Основна мета лікування подагри – це досягнення нормативних показників сироваткового рівня сечової кислоти для запобігання нападів артриту і розсмоктування вже наявних відкладень кристалів.

Лікувальні заходи повинні бути спрямовані на:

• • зменшення больового синдрому;

• • попередження прогресування захворювання й відкладення кристалів сечової кислоти в суглобах і нирках;

• • профілактику та лікування супутніх захворювань і ускладнень медикаментозного лікування.

Медикаментозне лікування подагри:

• • нестероїдні протизапальні препарати;

• • колхіцин;

• • глюкокортикоїди.

Лікування подагри проводиться протягом усього життя пацієнта, його основу складає медикаментозна уратзнижуюча терапія.

Полегшує болі фіксація хворого суглоба в припіднятому стані та фізіопроцедури.

Оперативне лікування подагри не є основним, а застосовується найчастіше для видалення підшкірних тофусів, з косметичною метою, або в ситуаціях, коли подагра призводить до розвитку важких ускладнень.

Якісне лікування подагри неможливо без дієтот Що таке подагра?

Подагра – це системна патологія, яка характеризується підвищеним рівнем сечової кислоти в крові та відкладенням кристалів сечової кислоти в м’яких тканинах, і запальними процесами, котрі відбуваються після цього. У багатьох країнах подагра займає 2 місце після остеопорозу за частотою серед ревматологічних захворювань. Найбільш захворювання поширене серед осіб старшого віку, у чоловіків зустрічається частіше, ніж у жінок.

Невід’ємним симптомом подагри є подагричний вузол, або подагричний тофус. Тофус – це відкладення в підшкірній клітковині над суглобами кисті, стопи, ліктьових суглобах, вушних раковинах, передпліччях, гомілці, стегнах кристалів сечової кислоти у вигляді гранульом.

Класифікація

В основі численних класифікацій подагри лежать етіологічні чинники, клінічні прояви, особливості перебігу захворювання та інші критерії.

Залежно від причин виникнення виділяють наступні види подагри:

• • ідіопатична;

• • свинцева;

• • молібденова;

• • вапняна;

• • лікарська;

• • ревматоїдна;

• • тофусна;

• • вторинна;

• • обумовлена порушенням ниркової функції;

• • неуточненої етіології.

Подагра може мати хронічний або гострий перебіг, бути первинною або вторинною.

Первинна подагра виникає в результаті підвищеного виділення або у зв’язку зі зниженням виведення з організму сечової кислоти. Вторинна форма патології з’являється на тлі різних захворювань, внаслідок прийому медикаментів деяких груп, при порушенні роботи нирок, через генетично обумовлені дефекти тощо.

Стадії розвитку подагри:

• • асимптоматична гіперурикемія – протікає без ознак;

• • гострий артрит, формування ущільнень;

• • інтермитуюча стадія – чергування подагричних атак з безсимптомними міжнападними проміжками;

• • хронічна подагра.

Причини виникнення та механізм розвитку

Головні причини подагри лежать в збільшенні концентрації сечової кислоти в крові (гіперурикемія), що призводить до відкладення в тканинах кристалів цієї кислоти. Чим вище цей показник, тим більша ймовірність розвитку подагри.

Головні причини подагри:

• • Генетичні фактори

• • Надлишкова вага

• • Гіпертонія

• • Ниркова недостатність

• • Гіперглікемія

• • Отруєння свинцем

• • Прийом алкогольних і цукровмісних напоїв

• • Значне споживання тваринного білка

• • Прийом деяких лікарських препаратів (сечогінних, цитотоксичних засобів, саліцилатів, бета-блокаторів, нікотината та ін.)

Велике значення в розвитку подагри належить станам, що характеризуються посиленням пуринового метаболізму й підвищеним вмістом сечової кислоти в крові: мієло- й лімфопроліферативні хвороби, гемоглобінопатії, хронічна гемолітична анемія, таласемія, вторинна поліцитемія, псоріаз. Підвищення синтезу пуринів спостерігається при синдромі Lesch-Nyhan і дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

До провокуючих факторів розвитку гострого нападу артриту відносяться:

• • травми;

• • похибки в дієті (переїдання або голодування);

• • вживання значної кількості алкогольних напоїв;

• • гострі інфекційні захворювання;

• • хірургічні втручання;

• • зневоднення;

• • відвідування лазні або сауни.

Кристали сечової кислоти утворюються в синовіальній рідині, що заповнює порожнину суглоба, і в оточуючих тканинах. Це запускає цілий ряд імунних реакцій. Захисні клітини організму фагоцитують (захоплюють) кристали сечової кислоти, і після загибелі цих клітин виділяються прозапальні речовини. Все це сприяє розвитку гострої запальної реакції і виникненню подагричного артриту.

Хронічне запалення може протікати і без нападу артриту.

Клінічна картина

Основні клінічні ознаки подагри – подагричні атаки (напади гострого артриту). Дуже часто напад стосується суглобів стоп, особливо першого плюснефалангового суглоба. Подагрична атака триває найчастіше від 7 до 10 днів. Між нападами симптоми подагри, як правило, відсутні.

Основні клінічні симптоми подагри:

• • раптовий початок і швидке наростання болю;

• • розвиток нападу в нічний час або в ранні ранкові години;

• • формування ущільнень в області м’яких тканин, суглобів, різних органах;

• • гіперемія, припухлість в області ураженого суглоба;

• • порушення функцій ураженого суглоба.

Крім плюснефалангового суглоба великого пальця, в запальному процесі можуть бути задіяні суглоби кистей, ліктьові, колінні та інші суглоби стопи.

Симптоми подагри характеризуються і загальними ознаками запалення – підвищенням температури, ознобом і загальною слабкістю.

Для захворювання характерна наявність нефролітіазу (нирковокам’яна хвороба) або подагричної нефропатії (ураження паренхіми нирок).

Хронічна подагра характеризується стійким ураженням суглобів у вигляді оліго- або поліартриту. Запальні зміни в суглобах спостерігаються більш ніж 3 місяці.

Ускладнення

Подагра належить до захворювань, які самостійно пройти не можуть. Вона швидко прогресує і веде до серйозних ускладнень.

Несприятливі наслідки подагри:

• • множинне ураження суглобів;

• • обмеженість у рухах;

• • сильні постійні суглобові болі;

• • відкладення каменів в нирках;

• • ниркова недостатність.

У найбільш важких випадках подагра веде до летального результату.

Діагностика

Діагностика подагри включає всі стадії діагностичних заходів: ретельний збір анамнезу (спадкова схильність, наявність провокуючих захворювань, порушення обміну речовин і т.п.), фізикальне обстеження, лабораторні та інструментальні дослідження.

При фізикальному огляді ревматолог оцінює наявність артриту, вивчає місця можливого утворення тофусів, їх розміри, аналізує рухливість суглобів.

Лабораторні аналізи:

• • загальний аналіз крові;

• • біохімічний аналіз крові;

• • загальний аналіз сечі;

• • дослідження рівня сечової кислоти в крові;

• • аналіз сироваткових рівнів АЛТ, АСТ, креатиніну, сечовини, глюкози;

• • дослідження синовіальної рідини, вмісту тофуса;

• • бактеріологічний аналіз синовіальної рідини;

• • визначення швидкості клубочкової фільтрації.

Лабораторна діагностика пункції суглоба може проводитися в гострий період і між нападами.

У постановці правильного діагнозу велику роль відіграють методи променевої діагностики.

Інструментальна діагностика подагри:

• • УЗД суглобів і нирок;

• • рентген “цільових” суглобів;

• • подвійна енергетична комп’ютерна томографія суглобів;

• • МРТ.

Диференціальна діагностика проводиться з септичним, пірофосфатним, реактивним, псоріатичним, ревматоїдним, посттравматичним артритами, з периферичною формою спондилоартрита, флегмоною, бешиховим (рожистим) запаленням, остеоартрозом.

Лікування

Для оптимального і найбільш ефективного лікування подагри необхідно підібрати комбінацію немедикаментозних і фармакологічних підходів, що враховують дані лабораторних та інструментальних досліджень, стадію захворювання, фактори ризику (стать, вік, надмірна вага, гострий напад або період між нападами і т.п.).

Основна мета лікування подагри – це досягнення нормативних показників сироваткового рівня сечової кислоти для запобігання нападів артриту і розсмоктування вже наявних відкладень кристалів.

Лікувальні заходи повинні бути спрямовані на:

• • зменшення больового синдрому;

• • попередження прогресування захворювання й відкладення кристалів сечової кислоти в суглобах і нирках;

• • профілактику та лікування супутніх захворювань і ускладнень медикаментозного лікування.

Медикаментозне лікування подагри:

• • нестероїдні протизапальні препарати;

• • колхіцин;

• • глюкокортикоїди.

Лікування подагри проводиться протягом усього життя пацієнта, його основу складає медикаментозна уратзнижуюча терапія.

Полегшує болі фіксація хворого суглоба в припіднятому стані та фізіопроцедури.

Оперативне лікування подагри не є основним, а застосовується найчастіше для видалення підшкірних тофусів, з косметичною метою, або в ситуаціях, коли подагра призводить до розвитку важких ускладнень.

Якісне лікування подагри неможливо без дієтотерапії й зниження ваги при ожирінні.

Дієта при подагрі:

• • обмеження вживання білкових продуктів тваринного походження (м’ясо, риба);

• • відмова від прийому алкоголю, підсолоджених газованих напоїв, мінеральних вод, порошкових соків;

• • відмова від жирної і копченої їжі;

• • включення в щоденний раціон молочних продуктів;

• • щоденне вживання до 2 літрів води.

Профілактика

На сьогоднішній день не розроблено неспецифічні або специфічні методи профілактики подагри. Особам, у яких є великий ризик розвитку захворювання, рекомендується дотримуватися особливої дієти, стежити за правильною вагою, утримуватися від прийому спиртних напоїв, приймати ліки тільки під контролем лікаря. Фармакологічна профілактика подагри може проводитися особам, які проходять хіміотерапію з п

ерапії й зниження ваги при ожирінні.

Дієта при подагрі:

• • обмеження вживання білкових продуктів тваринного походження (м’ясо, риба);

• • відмова від прийому алкоголю, підсолоджених газованих напоїв, мінеральних вод, порошкових соків;

• • відмова від жирної і копченої їжі;

• • включення в щоденний раціон молочних продуктів;

• • щоденне вживання до 2 літрів води.

Профілактика

На сьогоднішній день не розроблено неспецифічні або специфічні методи профілактики подагри. Особам, у яких є великий ризик розвитку захворювання, рекомендується дотримуватися особливої дієти, стежити за правильною вагою, утримуватися від прийому спиртних напоїв, приймати ліки тільки під контролем лікаря.

Лікар ЗПСМ Пилявської АЗПСМ Марія СОРОКІНА