Тонзиліт-це запалення піднебінних мигдаликів («гланд»), яке зазвичай викликається вірусною або бактеріальною інфекцією.
Етіологія
· Бета-гемолітичний стептокок групи А.
· Деякі віруси.
· Грибки роду Candida.
Клінічні ознаки
Інкубаційний період триває від кількох годин до 2 діб. Хвороба починається гостро, з головного болю, підвищення температури тіла, ломоти в суглобах, ознобу. Одночасно (рідше наприкінці 1-ї доби) з’являється біль у горлі – спочатку при ковтанні, а згодом постійний. Частий і ранній симптом гострого тонзиліту -збільшення регіонарних (підщелепних) лімфовузлів, їхня болючість. Обличчя гіперемоване, нерідко спостерігається герпес . Гарячковий період триває 3-5 днів.
За характером змін мигдаликів розрізняють тонзиліт:
· Катаральний (почервоніння та набряк слизової оболонки мигдаликів без утворення нашарувань-т. з. нальотів)
· Фолікулярний (запальний процес перебігає в глибині мигдалика, фолікули якого нагноюються, гноячки нагадують картину «зоряного неба»)
· Лакунарний (нальоти утворюються в лакунах, тобто заглибленнях мигдаликів, що схоже на дифтерію)
· Флегмонозний (нагноєння мигдаликів поширюється на сусідні тканини).
· Некротично-виразковий (утворення поверхневих виразок)
Катаральна форма гострого тонзиліту характеризується гіперемією і набряком мигдаликів, піднебінних дужок і язичка.
Нагноєння лімфатичних фолікулів на поверхні мигдаликів, про що свідчать виникнення дещо піднятих субепітеліальних абсцесів жовто-білого кольору, є ознакою фолікулярної форми гострого тонзиліту. Якщо в лакунах піднебінних мигдаликів накопичується гній у вигляді жовто-білих пробок або нальоту, то говорять про лакунарну форму гострого тонзиліту. Частіше ці дві форми поєднуються.
При некротично-виразковій формі на мигдаликах виявляють некротичні ділянки темно-сірого відтінку, після відшарування яких утворюється глибокий дефект слизової оболонки з бугристим дном. Крім піднебінних мигдаликів, можуть уражатись інші утворення лімфатичного глоткового кільця — язиковий мигдалик, лімфоїдна тканина задньої стінки глотки (бокові валики) і гортані. Для діагностики уражень цієї локалізації вдаються до фарингоскопії або огляду за допомогою гортанного дзеркальця.
Клінічний перебіг
З перших днів хвороби відзначають ознаки ураження серцево-судинної системи: тахікардію, приглушені тони серця, гіпотонію, іноді, загрудинний біль, значний біль у горлі, розлад ковтання, загальну кволість, підвищення температури тіла, збільшення і болючість прилеглих лімфатичних вузлів.
На ЕКГ виявляють зміни, що свідчать про гіпоксію міокарда. Часто спостерігають токсичні зміни нирок (мікрогематурія, протеїнурія). Зазвичай зі зникненням синдрому інтоксикації ці явища минають.
Ускладнення
Серед ускладнень гострого тонзиліту є міокардит і ендокардит , тонзилярний, паратонзилярний , парафарингеальний і заглотковий абсцеси , отит, запалення придаткових пазух носа, гнійне запалення шийних лімфовузлів, набряк гортані, запалення нирок тощо. Можуть розвинутись хронічний тонзиліт, метатонзилярні захворювання — ревматизс, гломерулонефрит, ревматоїдний артрит, геморагічний васкуліт, сепсис.
Діагностика
Діагностика ґрунтується на таких критеріях: гострий початок, гарячка, тонзиліт, регіонарний лімфаденіт, нейтрофільний лейкоцитоз, збільшення ШОЕ. Виділення зі слизової ротоглотки гемолітичного стрептокока не може слугувати підтвердженням діагнозу, оскільки носіями нерідко є й здорові люди. Необхідно в кожному випадку гострого тонзиліту досліджувати мазки із ротоглотки і носа на коринебактерій дифтерії.
Лікування
Хворі на гострий тонзиліт зазвичай лікуються вдома. Госпіталізацію в інфекційний стаціонар здійснюють за клінічними показаннями (тяжкий перебіг гострого тонзиліту, ускладнення, обтяжений преморбідний фон), обов’язковою госпіталізація для хворих з гуртожитків, закритих колективів. Хворого в домашніх умовах треба ізолювати в окрему кімнату або хоча б за допомогою ширми, йому необхідно виділити посуд, рушник та інші побутові речі. До початку етіотропного лікування обов’язково забирають мазки з носа і слизової ротоглотки для дослідження на дифтерійну паличку. На весь час гарячки призначають ліжковий режим. Спеціальна дієта не потрібна. З метою дезінтоксикації рекомендується збільшити прийом рідини до 1,5літра на добу.
Препарати:
1. Місцева терапія: для зняття болю та дезінфекції використовують льодяники (Стрепсілс, Деквадол) або спреї (Целіста).
2. Фітопрепарати: лікарі часто додають рослинні засоби (Імупрет, Тонзипрет) для підтримки імунітету та зменшення запалення.
3. Антибіотики: призначаються виключно лікарем при підтвердженні бактеріальної інфекції .
4. Хірургічне втручання: видалення мигдаликів (тонзилектомія) розглядається лише при частих рецидивах (3-5 разів на рік) або серйозних ускладненнях.
Як відрізнити вірусний від бактеріального?
Від правильного визначення збудника залежить лікування (антибіотики потрібні лише при бактеріальній формі):
Ознака
Вірусний тонзиліт
Бактеріальний (Стрептокок)
Біль у горлі
Легкий або помірний
Інтенсивний, різкий, посилюється при ковтанні
Температура
Часто субфебрильна (до 38°C)
Раптовий стрибок до 39–40°C
Наліт
Відсутній або незначний
Виражений білий/жовтий наліт, «пробки»
Інші симптоми
Нежить, кашель, захриплість
Озноб, головний біль, збільшені лімфовузли
Профілактика
Рекомендовано активне диспансерне спостереження протягом місяця після перенесеного захворювання (огляд лікаря не рідше 1 разу на тиждень), оскільки можливий розвиток метатонзилярних ускладнень.
Запобіганню тонзиліту сприяє загартування організму (спорт і фізкультурні вправи, правильний режим праці й відпочинку), ліквідація вогнищ інфекції (каріозні зуби, гайморит), налагодження носового дихання шляхом видалення аденоїдів у дітей, виправлення викривлень носової перетинки та видалення поліпів у дорослих.
Старосинявська АЗПСМ Сімейний лікар Н.О. Стасюк