Згідно з визначенням від Tear Film and Ocular Surface Dry Eye Workshop II, ССО – це багатофакторне захворювання поверхні ока, що характеризується втратою гомеостазу слізної плівки (СП) та супроводжується очними симптомами, за яких нестабільність СП і гіперосмолярність, запалення та пошкодження поверхні ока й нейросенсорні аномалії відіграють етіологічну роль.
Частота виникнення ССО варіює від 5 до 70%. Найпоширенішим є ССО з надмірним випаровуванням сльози, який частіше трапляється в жінок, аніж у чоловіків, його прояви посилюються з віком.
Як маркер функції слізних залоз використовується лізоцим: зміни його рівня можуть указувати на порушення цілісності СП. Важливим також є вміст імуноглобулінів, які синтезуються плазматичними клітинами: секреторний IgA є основним імуноглобуліном у СП, IgG та IgE присутні в нижчих концентраціях.
До чинників, що пов’язані із ССО, належать медикаменти, зокрема:
• антигістамінні засоби;
• антигіпертензивні засоби;
• анксіолітики й антидепресанти, антихолінергічні препарати;
• діуретики;
• системні гормональні, нестероїдні та протизапальні засоби, інгаляційні кортикостероїди;
• топічні краплі з консервантами;
• ізотретиноїн.
На розвиток ССО також впливають хвороби та зовнішні чинники:
• шкірні захворювання повік;
• офтальмохірургія, включно із заміною кришталика, рефракційною хірургією та хірургією повік;
• хімічні й термічні опіки кон’юнктиви;
• системні захворювання;
• знижена чутливість рогівки через тривале використання контактних лінз, вірусні інфекції або інші нейротрофічні чинники;
• довготривала робота за екранами;
• чинники довкілля (дим, низька вологість повітря);
• надлишок або нестача вітамінів.
Окремо спікер зупинився на найпоширенішій причині розвитку ССО – роботі за комп’ютером. Зокрема, погіршують стан поверхні ока:
• постійне переміщення погляду «папір – клавіатура – екран»;
• низька яскравість монітора;
• старі технології екранів (на основі електронно-променевих трубок);
• відстань від очей до монітора <30 см;
• занадто яскраве освітлення робочого стола й екрана;
• світлові відблиски на екрані монітора, стінах кімнати, робочому столі;
• порушення правила розташування центру монітора.
ССО може бути пов’язаний із:
• недостатньою продукцією слізної рідини:
• синдром Шегрена;
• захворювання слізної залози з її обструкцією;
• системні ліки (антигістамінні, діуретики, β-блокатори);
• надмірним випаровуванням слізної рідини:
• недостатність ліпідного прошарку;
• нормальна кількість, але низька якість синтезованої сльози;
• дисфункція мейбомієвих залоз.
До симптомів сухого ока належать:
• поколювання, печіння, відчуття тиску в очах;
• відчуття стороннього тіла в оці;
• надмірна сльозотеча (як захисна реакція ока);
• відчуття болю в ділянці ока;
• почервоніння ока;
• розмитість зору (тимчасова);
• відчуття важких повік, надмірне кліпання;
• очна втома та неможливість одягнути контактні лінзи;
• відсутність здатності плакати на тяжких стадіях.
ССО в дітей частіше називають зоровим комп’ютерним синдромом. Але за наявності в дитини ревматоїдного артриту, вродженої глаукоми, цукрового діабету чи хронічного рецидивного увеїту ССО може бути пов’язаний із ними.
Також 100% дітей, які користуються контактними лінзами, мають ССО. Суб’єктивні прояви залежать від віку: в 3-6 років прояви є лише в 14,3% випадків, у 12-18 років – у 89%. Основний механізм розвитку сухого ока в дітей полягає в порушенні СП за нормальної продукції.
Розвиток ССО також пов’язаний із рефракційною хірургією, яка є однією з найпоширеніших планових операцій у світі. Причинами виникнення ССО після цього втручання є травмування епітелію рогівки, транссекція та денервація нервів рогівки, зростання кількості прозапальних факторів, використання очних крапель (призводить до зниження щільності келихоподібних клітин).
Щодо діагностики не існує жодного «золотого стандарту» серед симптомів і ознак для встановлення діагнозу ССО. Первинна діагностика ґрунтується на зборі анамнезу та скарг пацієнта.
Для визначення ССО рекомендовано оцінювати стабільність сльози за щілинною лампою після інстиляції флуоресцеїну натрію або з допомогою кератографа. У результаті дослідження визначається час розриву СП – інтервал між повноцінним кліпанням і появою першого розриву СП. Якщо він менший за 10 с, це може бути ССО.
Під час кератографії в контексті ССО обов’язково проводяться:
• оцінка часу неінвазивного розриву СП – вимірюється протягом кількох секунд без використання флуоресцеїну;
• мейбографія – отримані зображення можна порівняти з референтними на шкалах порівняння;
• визначення кількості та якості СП – це можливість оцінити висоту слізного меніска, ліпідного шару та динаміку СП.
Під час проведення тесту з флуоресцеїном треба оцінювати й стан рогівки, через 1-3 хв після інстиляції. Якщо на рогівці понад 5 точок, які зафарбувалися, маємо ознаку ССО.
Тест із лісаміновим зеленим дає змогу оцінити ураження країв повік і кон’юнктиви. Позитивним результат можна вважати за наявності понад 9 точок. У разі фарбування більш як 2 мм у довжину та понад 25% у сагітальному зрізі може йтися про епітеліопатію краю повіки.
Важливою є й оцінка повік щодо наявності блефариту та демодексу, епітеліопатії краю повіки. Також оцінюються стан мейбомієвих залоз, прилягання та повне закриття повік.
Додаткові обстеження рекомендовано для виявлення супутньої очної втоми: візіометрія, скіаскопія, встановлення обсягів абсолютної акомодації, резерву відносної акомодації.
На початку лікування потрібно зрозуміло донести пацієнту інформацію про його стан і план терапії. Усім пацієнтам із ССО рекомендовано дотримуватися зорової гігієни, яка включає:
• модифікацію навколишнього середовища (зволоження повітря);
• виключення прямих потоків повітря в очі;
• зменшення часу, проведеного за екранами.
сльози, а осмопротектори – для ССО з високою осмолярністю СП.
Найсучасніша методика лікування ССО – інтенсивна імпульсна світлова терапія. Цей метод чудово себе зарекомендував за дисфункції мейбомієвих залоз. У 87% пацієнтів покращується час розриву СП, 93% відзначають суб’єктивне покращення симптомів ССО. Процедура безпечна, з єдиним побічним ефектом у вигляді тимчасового почервоніння й набряку повік. Однак слід пам’ятати, що довготривалого ефекту цим методом досягти важко й симптоми зазвичай відновлюються приблизно через 9 міс.
Доступним лікуванням є автологічна сироватка – це очні краплі, які виготовляються з крові пацієнта. Відрізняється від ШС наявністю природних факторів росту та протеїнів. Може покращувати загоєння рогівки й регенерацію нервів.
Зупиняючись на проблемі очної втоми, доповідач зауважив, що вона спостерігається завжди в контексті комп’ютерного зорового синдрому. Симптомами астенопії є:
відчуття втоми й перенапруження очей, зоровий дискомфорт;
• відчуття сухості, печіння або подразнення очей;
• замилення зору, особливо при переведенні погляду з близької відстані вдалину;
• чутливість до яскравого світла;
• головний біль;
• біль у ділянці шиї та плечей;
• порушення акомодації та двоїння в очах.
ССО є компонентом астенопії, тому раніше згадані методи терапії є також важливими для полегшення стану пацієнта.