Радикуліт – це не окреме захворювання, а синдром, який розвивається на тлі інших патологічних змін у хребті. Часто вони протікають безсимптомно, і людина навіть не знає про них, поки не відбудеться загострення. Це обов‘язково потрібно враховувати при лікуванні радикуліту. Симптоматичної терапії в цьому випадку недостатньо — потрібно виявити причину розвитку синдрому та провести комплексне лікування. Без цього радикуліт може перейти в хронічну форму та часто загострюватися.
Найчастіше радикуліт розвивається гостро та супроводжується різким і сильним болем, який може поширюватися на інші ділянки тіла, а також обмеженням рухливості в ураженій області. Дані симптоми з‘являються в результаті защемлення нервових корінців, розташованих уздовж хребта, та запального процесу. Через це радикуліт часто називають корінцевим синдромом.
Раніше радикуліт розвивався переважно у людей старшого віку. Протягом останніх десятиліть даний синдром все частіше зустрічається й у молодих людей. Це пов‘язано із поширенням захворювань опорно–рухового апарату. Організм людини еволюційно налаштований на високу фізичну активність, але в результаті зміни способу життя вона значно зменшилася. На тлі цього в організмі поступово починають відбуватися патологічні зміни, що провокують розвиток захворювань.
Причини радикуліту
Розрізняють дві форми захворювання – первинну і вторинну. Первинна форма має інфекційне походження, а вторинна обумовлена порушенням в області хребетного стовпа. До числа основних причин розвитку вторинного радикуліту відносяться:
- грижа диску будь–якого відділу хребта;
- їх дегенерація;
- стеноз (звуження) спинномозкового каналу;
- наявність пухлин і остеофитов.
Однією з найбільш частих причин розвитку недуги є остеохондроз, який вражає все більше молоду категорію людей. При остеохондрозі відбуваються дегенеративні зміни в тканинах хребетного стовпа, що призводить до утворення гриж і зміщення хребців. Також хвороба може бути обумовлена пухлинними новоутвореннями, що розташовуються біля хребетного стовпа, чинячи тиск на нервові корінці. Причиною появи радикуліту також можуть служити деякі гінекологічні захворювання, інфекційні хвороби.
СИМПТОМИ РАДИКУЛІТУ
Радикуліт, зазвичай, вражає область попереку, але також він може розвиватися в області грудного та шийного відділів хребта. Залежно від локалізації патологічного процесу симптоми можуть трохи відрізнятися.
Найхарактернішими проявами радикуліту є:
- біль у тому відділі хребта,де відбулося стиснення нервового корінця;
- болі в серці або в шлунку;
- болі в області попереку,сідниць і нижніх кінцівок;
- посилення болю при русі або підйомі тяжкості;
- прострелююча біль,що віддає в різні частини тіла у відповідності з розташуванням відповідного нерва;
- болі, викликані фізичним або емоційним напруженням,переохолодженням;
- болі, що виникають вночі або під час сну,що супроводжуються почервонінням і набряком шкіри,підвищеною пітливістю;
- порушення рухів,які з’являються при змінах у м’язах,що виникають на тлі поразки інервуючих їх нервів;
- порушення чутливості шкіри в зоні інервації визначеного нерва.
Найбільш вираженими симптомами радикулопатії є гострий біль, так звані простріли, та одночасне обмеження рухливості. Через запалення та защемлення нервів найменші рухи можуть викликати різке посилення болю, через що відбувається м‘язовий спазм та рухливість практично блокується.
При ураженні попереку біль може поширюватися на область сідниць, стегон, гомілок та навіть п‘ят. При грудному радикуліті вона може відчуватися між ребер, а шийному — у потилиці, лопатках, плечах та руках.
Діагностика радикуліту
Недуга не є окремим захворюванням, а лише больовим синдромом, зумовленим здавленням корінців нервів. Тому виявлення причини цієї компресії дозволяє її усунути разом з неприємними больовими відчуттями. Для постановки діагнозу лікарем проводиться:
- Огляд, що дозволяє виявити локалізацію болю, характер і інтенсивність болю.
- Неврологічне обстеження.
- Комп‘ютерна томографія, що представляє рентгенологічний метод обстеження
- Магнітно–резонансна томографія, що дозволяє отримати пошарові знімки тканин ураженої області. Своєчасне виявлення причини дозволяє усунути больовий синдром і нормалізувати самопочуття пацієнта.
Медикаментозна терапія.
1.Знеболюючі препарати–кеторолак, кетанов, найз, баралгін. Їх прийом дозволить знизити больові відчуття.
2.НПЗП (нестероїдні протизапальні препарати). Найбільш поширені – диклофенак, ортофен, моваліс, напроксен та інші. Вони позитивно позначаються на зменшенні запальних процесів,а також позбавляють від болю. Але варто пам’ятати,що тривалий курс цих ліків призводить до ряду небажаних ефектів. При неможливості вживати НПЗП у вигляді таблеток рекомендується використовувати мазі або гелі.
3.Міорелаксанти–ліки що викликають розслаблення мускулатури.
4.Вітаміни групи В. Їх прийом призведе поліпшенню процесів,що протікають в нервових клітинах і тканинах.
5.Хондропротектори–ліки, що відновлюють і перешкоджают руйнуванню хрящової тканини суглобів. До них відносять хондроітин сульфат, глюкозамін і гіалуронову кислоту. Незайвим буде вживання колагену і желатину.
До додаткових методів лікування відносять виконання спеціальних вправ для хребта, мануальну терапію, фізіотерапевтичне лікування і голкотерапія.
В важких випадках для одужання може
знадобитися оперативне втручання. Наприклад, при защемленні нервового корінця внаслідок розвитку міжхребцевої грижі або протрузії.
Профілактичні заходи
Щоб уникнути розвитку корінцевого синдрому слід дотримуватися простих рекомендацій:
ДУЖЕ ВАЖЛИВО:
- Тримати своє тіло в теплі, особливо область шиї і попереку.
- Чи не запускати гострі і хронічні інфекційні та вірусні хвороби.
- Займатися спортом, легкою фізичною активністю, більше рухатися.
- Дотримуватися правильного збалансованого харчування.
- Виконувати правила особистої гігієни.
Чим небезпечний корінцевий синдром?
Вчасно не діагностований і невилікуваний корінцевий синдром може стати фактором розвитку глибших і небезпечних дегенеративних процесів хребетного стовпа і прилеглих тканин. Це може привести до втрати функцій спинномозкових нервів.
- Результатом таких явищ можуть стати такі наслідки:
- Інвалідність внаслідок розвитку парезів, що не піддаються лікуванню.
- зниження чутливості тканин і шкірних покривів — гіпестезія.
- Сакроілеїт, або сакральна каудопатія — тазове розлад, що виникає в результаті запалення крижово–клубової області.
- Глибокі порушення можуть призвести до атрофії м’язової тканини в області іннервації ураженого нерва.
Сприятливі результат буде залежати від таких факторів, як тяжкість первинного захворювання, ступінь здавлювання нерва, своєчасність і правильність підібраного лікування.
Лікар ЗПСМ Старосинявської ЗПСМ Наталія СТАСЮК