Гострий тонзиліт ( ангіна ) – гостре запалення лімфоїдної тканини мигдаликів в дитини, яке має інфекційно-алергічний характер. Це захворювання у дітей протікає з високою лихоманкою, вираженими ознаками інтоксикації, болем при ковтанні, збільшенням підщелепних та шийних лімфатичних вузлів, гнійним нальотом на мигдаликах.
Враховуючи причини запалення мигдалин, відокремлюють первинну, вторинну та специфічну ангіну. При первинній ангіні інфекція спочатку розвивається в мигдаликах. Вторинна або симптоматична ангіна у дітей часто зустрічається при таких інфекційних захворюваннях, як скарлатина, кір, дифтерія, мононуклеоз. До специфічних ангін відноситься ураження мигдаликів, зумовлене специфічною флорою – збудниками гонореї, мікоплазмозу, хламідіозу, кандидозу та.ін. перебіг ангіни у дітей може бути гострим, часто рецидивуючим та хронічним. Залежно від характеру змін в мигдаликах,серед клінічних форм ангін зустрічаються такі різновиди захворювання, як катаральна, фолікулярна, лакунарна.ю фібринозна та гангренозна ангіни.
Ангіна в дитини протікає важче, ніж у дорослих. Вона супроводжується високою температурою, вираженою інтоксикацією, частими ускладненнями, можливий послідовний перехід однієї форми недуги в іншу ( катаральної в фолікулярну. Потім в лакунарну ), або ж перебіг стає не прогресуючим.
Внутрішньоклітинні збудники є причиною тонзилітів та фарингітів в дошкільнят в 10% випадків. Іноді цю хворобу в дітей можуть викликати умовно-патогенні бактерії, які живуть в ротовій порожнині, у випадку їх масового зростання та високої щільності мікробних клітин. Переважним шлчхом проникнення інфекції в мигдалини є повітряно-крапельний, контакто-побутовий,ентеральний способи. Місцева реакція мигдаликів на впровадження збудників характеризується набуханням лімфоїдної тканини, гнійним розростанням фолікулів, скупченням гнійних мас в лакунах, некрозом епітелію, а в деяких випадках навіть тканини мигдалин.
Легкі та середньої важкості форми ангіни в дітей лікуються амбулаторно, а при важкій формі може знадобитися госпіталізація в інфекційне відділення.
При лікуванні ангіни важливо дотримуватися режиму та спокою. Хвору дитину потрібно ізолювати та забезпечити індивідуальними предметами догляду ( посудом, рушниками. Засобами гігієни ). Також необхідно організувати дієтичне харчування та достатню кількість напоїв.
При бактеріальній ангіні призначається системна протимікробна терапія препаратами. До яких чутливий збудник. Важливе місце займає місцеве лікування: полоскання горла розчинами антисептиками, відварами трав ( нагідки, ромашки, шавлії ). При вірусній ангіні призначають противірусні препарати та зрошують горло інтерфероном. До хірургічного лікування заглоткового абсцесу вдаються при абсцедуючих ускладненнях.
Перенесена дитиною стрептококова ангіна вимагає виконання ЕКГ, дослідження в динаміці загального аналізу сечі та крові, а при необхідності – консультація дитячого ревматолога, нефролога, імунолога. При своєчасному і повному лікуванні ангіна закінчується реконвалесценцією. В інших випадках ймовірний перехід у хронічний тонзиліт, розвиток місцевих або загальних ускладнень.
Профілактика ангіни у дітей вимагає обмеження контакту з інфекційними хворими, підвищення загальної резистентності, санації гнійних вогнищ, забезпечення повноцінного вітамінізованого харчування.
Лікар ЗПСЛ Оксана НАЙКО