Туберкульоз (ТБ) – це інфекційне захворювання, що поширюється повітрям при вдиханні дрібних частинок, які виділяє інфікована людина при кашлі або чханні.
Інфекція, в основному, вражає легені. Але також може вразити будь-який інший орган або систему організму, зокрема залози шлунково-кишкового тракту, кістки та нервову систему.
Туберкульоз – це серйозне захворювання, але його можна вилікувати за допомогою правильно підібраного курсу протитуберкульозних препаратів.
Симптоми туберкульозу.
До типових симптомів туберкульозу належать:
– постійний кашель, що триває понад три тижні, зазвичай з мокротинням та, можливо, з домішками крові у мокротинні;
– втрата ваги;
– нічна пітливість;
– лихоманка;
– втома, слабкість;
– втрата апетиту;
– набряк шийних лімфовузлів.
Якщо у Вас є кашель, що триває понад три тижні, або мокротиння з домішками крові, необхідно звернутися до свого лікаря.
Що викликає туберкульоз?
ТБ – це бактеріальна інфекція.
ТБ, який вражає легені (туберкульоз легень), є найбільш заразною формою захворювання. Інфекція, як правило, поширюється тільки після тривалого контакту з хворим, у якого є бактеріовиділення.
У більшості здорових людей жодних симптомів захворювання не спостерігається завдяки тому, що природний захист організму від інфекції та хвороби (імунна система) вбиває бактерії.
Іноді імунна система не може знищити бактерії, але може запобігти їх поширенню в організмі.
У разі, якщо немає ніяких симптомів захворювання, але бактерії залишаються в організмі, спостерігається латентна форма захворювання. Людей з латентною формою туберкульозної інфекції не вважають хворими на туберкульоз, і вони не заразні для інших.
Якщо імунна система не може боротися з інфекцією або людина вже інфікована, туберкульоз може вразити будь-які органи та системи організму, але найчастіше – легені. Симптоми розвиватимуться протягом декількох тижнів або місяців. Таке захворювання називається активним туберкульозом.
Латентний туберкульоз може перейти в активну форму ТБ на пізнішому етапі, особливо при послабленій імунній системі.
Лікування туберкульозу.
При відповідному лікуванні, туберкульоз майже завжди можна вилікувати. Необхідно пройти курс лікування протитуберкульозними препаратами, як правило, протягом шести місяців.
При лікуванні використовують різні протитуберкульозні препарати, тому що деякі форми туберкульозу стійкі до певних протитуберкульозних препаратів.
Якщо пацієнт має форму туберкульозу з множинною лікарською стійкістю, необхідно застосовувати лікування шістьма або більше препаратами.
Якщо у пацієнта діагностували туберкульоз легень, він може бути заразними протягом двох-трьох тижнів від початку курсу лікування.
Зазвичай протягом цього часу пацієнт не повинен бути ізольованим. Але дуже важливо прийняти основні запобіжні заходи, щоб зупинити поширення інфекції серед рідних та друзів.
Необхідно:
– не ходити на роботу, не відвідувати школу або інститут, доки спеціалісти, що проводять лікування туберкульозу, не дозволять пацієнту повернутись до виконання своїх обов’язків;
– завжди прикривати рот при кашлі, чханні або під час сміху;
– ретельно утилізовувати будь-які використані серветки у запечатаному пластиковому пакеті;
– регулярно провітрювати приміщення, відкривати вікна, щоб забезпечити приплив свіжого повітря до тих місць, де хворий проводить свій час;
– не спати в одній кімнаті з іншими членами сім’ї.
Якщо Ви перебуваєте в тісному контакті з хворим на туберкульоз, потрібно зробити відповідні дослідження, щоб дізнатись чи Ви також інфіковані. Дослідження можуть включати рентген грудної клітки, аналізи крові та пробу Манту.
Вакцинація проти туберкульозу.
Вакцина БЦЖ забезпечує захист від туберкульозу і рекомендується для немовлят, дітей та дорослих у віці до 35 років, які мають ризик захворювання на туберкульоз.
Країни з високим рівнем захворюваності на ТБ
До континентів та країн з високим рівнем захворюваності на ТБ належать:
– Африка – зокрема, країни Африки на південь від Сахари і Західна Африка;
– Південно-Східна Азія – в тому числі Індія, Пакистан, Індонезія та Бангладеш;
– Росія;
– Китай;
– Південна Америка;
– країни західної частини Тихого океану – в тому числі В’єтнам, Камбоджа та Філіппіни.
“Туберкульоз” (tyberculosis) – хронічне захворювання у дітей і дорослих, збудником якого є туберкульозна паличка.
Збудник туберкульозу був відкритий у 1882 р. Робертом Ком, належить до мікобактерій. Мікобактерії мають вигляд тонких, іноді зігнутих, зернистих або гомогенних паличок. Головне джерело зараження – хвора на туберкульоз людина.
Шляхи зараження:
- Аерогенний шлях спостерігається у 90-95% випадків. Мікобактерії потрапляють у дихальні шляхи з краплинами слизу, харкотинням або пилом.
- Аліментарний шлях зараження пов’язаний із вживанням харчових продуктів від тварин, хворих на туберкульоз, використання інфікованої їжі, посуду, через молоко хворої матері.
- Контактний шлях проникнення мікобактерій можливий у людей, які доглядають хворих тварин або працюють із зараженим матеріалом від хворих, коли збудник захворювання проникає безпосередньо через пошкоджену шкіру або кон’юктиву. Рідко вхідними воротами туберкульозу можуть бути мигдалики, слизова оболонка очей та статевих органів.
- Внутрішньоутробне зараження туберкульозом зустрічається при генералізованих формах захворювання та пошкодженні плаценти під час пологів при аспірації новонароджених навколоплідних вод. Усунення спадкового туберкульозу не доведено.
Чинники, що сприяють виникненню захворювання.
Головну роль у виникнення туберкульозної інфекції має зниження імунітету, а також такі чинники:
- несприятливі умови життя;
- несприятливі кліматичні умови (сирість);
- переохолодження;
- часті захворювання верхніх дихальних шляхів.
Особливості перебігу туберкульозу у дітей:
У дитячому віці найчастіше розвиваються форми первинного туберкульозу,
який має свої характерні риси:
- високу сенсибілізацію всіх тканин до мікобактерії туберкульозу;
- схильність до генералізації процесу всіма шляхами, особливо гематогенним і лімфогенним.
Майже постійне залучення в процес лімфатичної системи, а також серозних оболонок.
Схильність лімфатичних вузлів до казеозу.
Дитина стає дратівливою, млявою, вередливою, швидко втомлюється, втрачає апетит, худне, починає відставати у фізичному розвитку, з’являється tо 37-38оС.
Вторинний туберкульоз виникає внаслідок ерогенної реінфекції і екзогенної суперінфекції.
Ураження туберкульозом кісток і суглобів, очей, шкіри зумовлюється гіперергічним станом організму.
Профілактика туберкульозу:
Основні заходи профілактики спрямовані на підвищення життєвого рівня населення. Забезпечення житловою площею і створення культурно-освітніх закладів, розвиток спорту, мережі санаторіїв, захист водоймищ і атмосфери від забруднення токсичними речовинами.
Вживають широкі загальнооздоровчі заходи в дитячих колективах і сім’ях, мета яких полягає у зміцненні імунної реактивності хворої дитини.
Поліпшення її побутових умов, ізоляції від хворих на туберкульоз.
Профілактичні заходи включають раннє виявлення інфікованих і хворих дітей, оберігання їх від контактної додаткової інфекції, організацію диспансерного спостереження за хворими які інфіковані туберкульозом, і контактними.
Специфічна профілактика, туберкульозу полягає у проведенні специфічної вакцинації БЦЖ і хіміопрофілактики. Вакцинація БЦЖ здійснюється дітям 4—7-денного віку в пологовому відділенні.
Протипоказаннями до вакцинації є виражені клінічні симптоми родової травми, диспепсія, шкірні захворювання, отит, грип, пневмонія, різка жовтяниця, недоношеність з масою меншою за 2500 г.
Захворюваність на туберкульоз серед вакцинованих дітей у 8—10 разів нижча, ніж серед нещеплених. В основі протитуберкульозної вакцинації лежить набутий імунітет. Імунологічна перебудова організму внаслідок вакцинації БЦЖ супроводжується появою позитивної туберкулінової проби.
Ревакцинації підлягають усі клінічне здорові неінфіковані — діти у віці 7, 12 і 17 років і вакциновані діти при відсутності поствакцинального рубчика, 3 метою відбору дітей і підлітків для ревакцинації БІДЖ проводять пробу Манту з 2 ТО.
При негативному результаті або інфільтраті не більше 4 мм у діаметрі здійснюють ревакцинацію. Проміжок між пробою і ревакцинацією повинен становити не менше 3 діб і не більше 2 тижнів. Інші профілактичні щеплення можна проводити з інтегралом у 2 міс (до і після специфічної ревакцинації).
Протипоказаннями до ревакцинації є позитивна внутрішвьошкірна проба Манту (інфільтрат 5 мм і більше), захворювання на-туберкульоз, гострі і хронічні інфекційні процеси, включаючи період реконвалесценції, не менше, 2, міс після зникнення клінічних симптомів, шкірні захворювання,
схильність до кровоточивості (ревматизм у гострій і підгострій фазах, бронхіальна астма та інші алергічні стани, спазмофілія, харчова ідіосинкразія, перенесений енцефаліт, медангіт, епілепсія, гіпотрофія
II—III ступеня).
Після ревакцинації місцеві патологічні реакції можливі протягом першого тижня після щеплення, розвивається пустула, іноді некроз з серозно-гнійним виділенням. Місцеві реакції зазнають зворотного розвитку протягом 3—4 міс, залишаючи після себе рубчик або пігментацію.
Протягом 2 міс дитина, вакцинована внаслідок туберкульозних контактів, повинна бути ізольована від хворих, що виділяють мікобактерії. Дітям, які народилися від хворих на туберкульоз матерів, треба зробити
вакцинацію з наступним роз’єднанням їх на 3—12 міс.
Другим методом специфічної профілактики туберкульозу у дітей є хіміопрофілактика — призначення туберкулостатичних препаратів здоровим дітям, щоб запобігти захворювання на туберкульоз. Вона не потрібна дітям безпосередньо після вакцинації.
Важливе значення в боротьбі з дитячим туберкульозом має санітарно-освітня робота, якою повинен керувати протитуберкульозний диспансер спільно з дитячими поліклінічними відділеннями. Роботою з
раннього виявлення і оздоровлення туберкульозних вогнищ, Б яких проживають діти, керує педіатр-фтизіатр. Питання актуальності протитуберкульозних заходів, їхні конкретні завдання повинні знайти
широке висвітлення в бесідах, лекціях, виступах по радіо, телебаченню, в
пресі. В профілактиці туберкульозу у дітей велике значення мають
загальнооздоровчі заходи, спрямовані на підвищення імунної реактивності
організму. Серед них провідна роль належить організації правильного
режиму дня і харчування дитини. Проведенню загартовувальних процедур,
заняттям фізкультурою і спортом. Поліпшення соціально-побутових умов і
культурного рівня населення, удосконалення терапевтичних і педіатричних
заходів сприяють ліквідації туберкульозу як масою інфекційного
захворювання.
Неспецифічна профілактика:
підвищення імунітету дітей;
запобігання частим захворюванням верхніх дихальних шляхів;
поліпшення умов життя та економічного стану населення;
своєчасне виявлення та ефективне лікування інфікованих туберкульозом.
Потрібно щоб не було скупчення людей.
Кожного дня потрібно провітрювати кімнату, розкривати штори, щоб
проміняти сонця освітлювану кімнату, перебувати на свіжому повітрі,
раціональне харчування.
Лікування туберкульозу.
Лікування хворих на туберкульоз повинно бути комплексним, патогенетичне
обгрунтованим, тривалим (до повного видужання). За принципом етапного
спостереження — стаціонар, санаторій, диспансер.)
Лікування туберкульозу у дітей включає такі заходи: 1) виведення хворої
дитини із несприятливих умов навколишнього середовища, ізоляція від тих,
хто виділяє мікобактерії; 2) застосування загальнозміцнювальних
гіпосенсибілізуючих засобів; 3) загартовування дитини в період
реконвалесценції (затихання патологічного процесу).
Максимальне перебування хворого туберкульозом на свіжому повітрі —
основний фактор загального терапевтичного впливу. Охолоджене повітря
поліпшує апетит, самопочуття, настрій, веде до зменшення кашлю і кращого
виділення харкотиння. В осінньо-зимовий період хворі повинні перебувати
на свіжому повітрі не менш як 4—5 год.
Водні процедури (обтирання, обливана тощо) стимулюють процеси обміну,
тонізують нервову систему.)Щоденні обливання починають при температурі
води 35 °С, поступово знижуючи її щодня на ‘1—’2 ° до 20 °С і нижче
(залежно від індивідуальної витривалості дитини). У період загострення і
в ослаблених хворих обливання замінюють обтиранням з негайним
обсушуванням і розтиранням.
(Повітряні і сонячні ванни показані при загальному доброму самопочутті,
нормальних температурі тіла і гемограмі.
Правильне харчування — одна з головних умов успішного лікування хворого
на туберкульоз. Денний раціон повинен становити для школярів 13398 кДж
(3200 ккал), з них 15—20 % білків (до 100 г), стільки ж жирів і 300—400г
вуглеводів, для дошкільнят —7536 кДж (1800 ккал), для підлітків 16747
кДж (до 4000 ккал), тобто перевищувати вікову норму на 15—20 %.
Рекомендуються сиропи шипшини, чорної смородини, натуральні соки, пивні
дріжджі. Доцільним є 4—5-разове приймання їжі. Ранній сніданок повинен
становити 20 %, легкий другий сніданок—10—15, обід—40, підвечірок—10,
вечеря — 20 % енергетичної цінності.
Навчання хворих на туберкульоз у лісових школах і школах-інтернатах
здійснює спеціально підготовлений медико-педагогічний персоналом.
Лікар ЗПСЛ Оксана НАЙКО