Пам’ятаймо, що ретельна гігієна – це профілактика грибкових захворювань серед дітей.
Грибкові ураження (мікози) – це група захворювань, в основі яких інфікування шкіри, слизових оболонок, нігтів, волосся, внутрішніх органів, що викликаються хвороботворними грибками.
Грибків, що викликають у людини захворювання, є понад 500 видів. А носіями грибка є мало не 90% населення планети, проте не у всіх він проявляється.
Загальними проявами грибкових уражень шкіри, нігтів та волосся є шелушіння, запальні прояви шкіри, нашарування лусочок, свербіння, зміна структури шкіри, нігтів, волосся тощо. Грибкові захворювання можуть вражати як дорослих, так і дітей.
Найбільш частими проявами грибкових захворювань шкіри у дітей є мікроспорія, яка супроводжується ураженням гладкої шкіри, довгого та пушкового волосся. Мікроспорія – хвороба, відома в народі як «стригучий лишай». Таку назву це захворювання отримало через те, що уражене волосся обламується на однаковій висоті (немов підстрижене). Вогнища мікроспорії на гладкій шкірі локалізуються переважно на відкритих ділянках шкірного покриву: обличчі, шиї, передпліччі та тулубі. Спостерігаються набряклі плями рожево-червоного кольору правильних округлих обрисів з чіткими межами, поверхня вкрита кірочками та лусочками.
Найбільшу небезпеку для дітей представляють захворілі мікроспорією кішки, особливо кошенята, та собаки, зараження від яких відбувається звичайно при безпосередньому контакті. Можна також заразитися через предмети та речі, забруднені лусочками і волосинами, що містять грибки. При ретельному огляді хворої тварини можна побачити ділянки шкірного покриву з відсутністю шерсті та наявністю почервоніння, лусочок, гноячків та гнійних кірочок.
Нерідко у дітей виявляють ще таке грибкове захворювання, як трихофітія, поверхневі прояви якої за невеликими відмінностями нагадують мікроспорію, але викликаються іншими видами хвороботворного грибка. Джерелами зараження, як правило, є діти молодшого і середнього віку, які страждають на поверхневу трихофітію, рідше дорослі, у яких захворювання перебігає за хронічним типом. Глибоку нагнійну трихофітію викликають грибки, які паразитують на гризунах, коровах, телятах. Інфікування відбувається шляхом безпосереднього контакту з хворими людиною чи тварино або через головні убори, білизну, гребені, щітки.
Хвороботворні грибки можуть зберігатися в лусочках шкіри і випалих волосках багато місяців і навіть роки. Проте, вони не розвиваються у зовнішньому середовищі. Місцем їхнього життя є хвора людина або тварина. Не можна не враховувати і стан шкіри (тріщини, потертість, травми, порізи тощо) як один із чинників, що сприяє інфікуванню грибками. Грибкові захворювання дуже заразні і порівняно повільно піддаються лікуванню.
При перших проявах хвороби потрібно обов’язково звертатися до лікаря-дерматолога. Запам’ятайте, не варто займатися самолікуванням грибкових захворювань, тим більше не рекомендується ухилятися від лікування. Це може викликати ряд негативних наслідків та ускладнень, що в подальшому потребуватиме більш тривалого лікування. Крім того, ці недуги є епідемічно небезпечними, часто приводять до поширення інфекції, особливо в дитячих колективах.
Однією з вирішальних умов успіху боротьби з грибковими захворюваннями є ізоляція хворого від здорових. Найкраще, коли хворого госпіталізують в стаціонарне відділення шкірно-венерологічного диспансеру. Після госпіталізації чи після завершення лікування в помешканні обов’язково потрібно провести заключну дезінфекцію силами фахівців відділень дезінфектології ДУ «Львівський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України», яка здійснюється безкоштовно.
Проте, часто хворі лікуються вдома амбулаторно. При появі перших ознак захворювання дітям не можна відвідувати дитячий садок, лазні, душові, перукарні та інші установи комунального обслуговування. Для запобігання зараження членів сім’ї, вдома потрібно дотримуватися певних правил:
– хворому необхідно виділити окреме ліжко, постільні речі, предмети догляду. Мильницю, миску для миття, щітку для чистки одягу після користування миють гарячою водою з милом або дезрозчином. Гребінці, ножиці, губки знезаражують шляхом кип’ятіння в 1% розчині соди 10 хв;
– хворому та членам сім’ї потрібно дотримуватися ретельної особистої гігієни;
– брудну білизну хворого збирають у мішок і перед пранням кип’ятять в содовому розчині не менше 15 хв, у подальшому ретельно прасують. Зберігати брудну і випрану білизну треба окремо від білизни інших членів сім’ї;
– не слід допускати скупчення пилу в кімнаті, де перебуває хворий. Пил з предметів домашнього вжитку необхідно витирати ганчіркою, змоченою одним із миючих засобів з дезінфікуючим ефектом. Потім ганчірку треба продезінфікувати або краще спалити. Кімнату необхідно частіше провітрювати. Підлогу в квартирі мити щодня гарячою водою з милом, попередньо протерти дезрозчином. М’які меблі покривати чохлами з тканини, яка легко переться та кип’ятиться;
– для попередження розсіювання грибків хворий повинен носити вдень і надягати на ніч шапочку, косинку, які щільно закривають волосяну частину голови, лоб і шию ззаду. Міняти їх слід щодня. Бажано виготовити кілька таких шапочок або косинок з білого полотна і зберігати їх окремо. До прання використані шапочки кип’ятять в мильній воді протягом 15 хв або замочують у дезрозчині. Після закінчення лікування шапочки, косинки треба обов’язково продезінфікувати або спалити;
– верхній одяг, постільні речі, якими користувався хворий, необхідно здати на камерну дезінфекцію. Якщо цього зробити не можна, то одяг та інші речі слід ретельно вичистити щіткою, пропрасувати гарячою праскою, а потім провітрити протягом кількох днів на сонці або на морозі. Видалене волосся під час лікування хворих грибковим захворюванням необхідно ретельно збирати і спалювати;
– домашніх кішок і собак, що були можливою причиною захворювання, не слід виганяти з будинку (заразять інших!), їх потрібно пролікувати у ветеринарній лікарні.
Щоб уникнути появи грибка в майбутньому, треба пам’ятати про те, що існують місця, в яких ризик зараження мікозом великий. Це басейни, сауни, спортивні зали, перукарні, косметичні салони, в яких обов’язкове дотримання належного санітарного стану та проведення профілактичних дезінфекційних заходів. Крім постійного підтримання загального санітарного порядку і чистоти, працівники перукарень зобов’язані відмовляти в обслуговуванні дорослим і дітям при наявності у них ознак шкірного захворювання. Клієнтам перукарень необхідно цікавитись, чим дезінфікуються перукарські та манікюрні інструменти (гребінці, щітки, ножиці, машинки для стрижки волосся, манікюрні набори).
Дітям потрібно уникати контакту з бродячими тваринами, не одягати чужі головні убори і одяг.
Один з моментів вирішення питання профілактики мікозів – ретельна гігієна. В помешканнях потрібно підтримувати належний санітарний стан, рекомендується профілактично здійснювати камерну дезінфекцію постільних речей (подушок, одіял, матрасів, покривал).
Пам’ятаймо, що ретельна гігієна – це профілактика грибкових захворювань серед дітей.
Грибкові ураження (мікози) – це група захворювань, в основі яких інфікування шкіри, слизових оболонок, нігтів, волосся, внутрішніх органів, що викликаються хвороботворними грибками.
Грибків, що викликають у людини захворювання, є понад 500 видів. А носіями грибка є мало не 90% населення планети, проте не у всіх він проявляється.
Загальними проявами грибкових уражень шкіри, нігтів та волосся є шелушіння, запальні прояви шкіри, нашарування лусочок, свербіння, зміна структури шкіри, нігтів, волосся тощо. Грибкові захворювання можуть вражати як дорослих, так і дітей.
Найбільш частими проявами грибкових захворювань шкіри у дітей є мікроспорія, яка супроводжується ураженням гладкої шкіри, довгого та пушкового волосся. Мікроспорія – хвороба, відома в народі як «стригучий лишай». Таку назву це захворювання отримало через те, що уражене волосся обламується на однаковій висоті (немов підстрижене). Вогнища мікроспорії на гладкій шкірі локалізуються переважно на відкритих ділянках шкірного покриву: обличчі, шиї, передпліччі та тулубі. Спостерігаються набряклі плями рожево-червоного кольору правильних округлих обрисів з чіткими межами, поверхня вкрита кірочками та лусочками.
Найбільшу небезпеку для дітей представляють захворілі мікроспорією кішки, особливо кошенята, та собаки, зараження від яких відбувається звичайно при безпосередньому контакті. Можна також заразитися через предмети та речі, забруднені лусочками і волосинами, що містять грибки. При ретельному огляді хворої тварини можна побачити ділянки шкірного покриву з відсутністю шерсті та наявністю почервоніння, лусочок, гноячків та гнійних кірочок.
Нерідко у дітей виявляють ще таке грибкове захворювання, як трихофітія, поверхневі прояви якої за невеликими відмінностями нагадують мікроспорію, але викликаються іншими видами хвороботворного грибка. Джерелами зараження, як правило, є діти молодшого і середнього віку, які страждають на поверхневу трихофітію, рідше дорослі, у яких захворювання перебігає за хронічним типом. Глибоку нагнійну трихофітію викликають грибки, які паразитують на гризунах, коровах, телятах. Інфікування відбувається шляхом безпосереднього контакту з хворими людиною чи тварино або через головні убори, білизну, гребені, щітки.
Хвороботворні грибки можуть зберігатися в лусочках шкіри і випалих волосках багато місяців і навіть роки. Проте, вони не розвиваються у зовнішньому середовищі. Місцем їхнього життя є хвора людина або тварина. Не можна не враховувати і стан шкіри (тріщини, потертість, травми, порізи тощо) як один із чинників, що сприяє інфікуванню грибками. Грибкові захворювання дуже заразні і порівняно повільно піддаються лікуванню.
При перших проявах хвороби потрібно обов’язково звертатися до лікаря-дерматолога. Запам’ятайте, не варто займатися самолікуванням грибкових захворювань, тим більше не рекомендується ухилятися від лікування. Це може викликати ряд негативних наслідків та ускладнень, що в подальшому потребуватиме більш тривалого лікування. Крім того, ці недуги є епідемічно небезпечними, часто приводять до поширення інфекції, особливо в дитячих колективах.
Однією з вирішальних умов успіху боротьби з грибковими захворюваннями є ізоляція хворого від здорових. Найкраще, коли хворого госпіталізують в стаціонарне відділення шкірно-венерологічного диспансеру. Після госпіталізації чи після завершення лікування в помешканні обов’язково потрібно провести заключну дезінфекцію силами фахівців відділень дезінфектології ДУ «Львівський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України», яка здійснюється безкоштовно.
Проте, часто хворі лікуються вдома амбулаторно. При появі перших ознак захворювання дітям не можна відвідувати дитячий садок, лазні, душові, перукарні та інші установи комунального обслуговування. Для запобігання зараження членів сім’ї, вдома потрібно дотримуватися певних правил:
– хворому необхідно виділити окреме ліжко, постільні речі, предмети догляду. Мильницю, миску для миття, щітку для чистки одягу після користування миють гарячою водою з милом або дезрозчином. Гребінці, ножиці, губки знезаражують шляхом кип’ятіння в 1% розчині соди 10 хв;
– хворому та членам сім’ї потрібно дотримуватися ретельної особистої гігієни;
– брудну білизну хворого збирають у мішок і перед пранням кип’ятять в содовому розчині не менше 15 хв, у подальшому ретельно прасують. Зберігати брудну і випрану білизну треба окремо від білизни інших членів сім’ї;
– не слід допускати скупчення пилу в кімнаті, де перебуває хворий. Пил з предметів домашнього вжитку необхідно витирати ганчіркою, змоченою одним із миючих засобів з дезінфікуючим ефектом. Потім ганчірку треба продезінфікувати або краще спалити. Кімнату необхідно частіше провітрювати. Підлогу в квартирі мити щодня гарячою водою з милом, попередньо протерти дезрозчином. М’які меблі покривати чохлами з тканини, яка легко переться та кип’ятиться;
– для попередження розсіювання грибків хворий повинен носити вдень і надягати на ніч шапочку, косинку, які щільно закривають волосяну частину голови, лоб і шию ззаду. Міняти їх слід щодня. Бажано виготовити кілька таких шапочок або косинок з білого полотна і зберігати їх окремо. До прання використані шапочки кип’ятять в мильній воді протягом 15 хв або замочують у дезрозчині. Після закінчення лікування шапочки, косинки треба обов’язково продезінфікувати або спалити;
– верхній одяг, постільні речі, якими користувався хворий, необхідно здати на камерну дезінфекцію. Якщо цього зробити не можна, то одяг та інші речі слід ретельно вичистити щіткою, пропрасувати гарячою праскою, а потім провітрити протягом кількох днів на сонці або на морозі. Видалене волосся під час лікування хворих грибковим захворюванням необхідно ретельно збирати і спалювати;
– домашніх кішок і собак, що були можливою причиною захворювання, не слід виганяти з будинку (заразять інших!), їх потрібно пролікувати у ветеринарній лікарні.
Щоб уникнути появи грибка в майбутньому, треба пам’ятати про те, що існують місця, в яких ризик зараження мікозом великий. Це басейни, сауни, спортивні зали, перукарні, косметичні салони, в яких обов’язкове дотримання належного санітарного стану та проведення профілактичних дезінфекційних заходів. Крім постійного підтримання загального санітарного порядку і чистоти, працівники перукарень зобов’язані відмовляти в обслуговуванні дорослим і дітям при наявності у них ознак шкірного захворювання. Клієнтам перукарень необхідно цікавитись, чим дезінфікуються перукарські та манікюрні інструменти (гребінці, щітки, ножиці, машинки для стрижки волосся, манікюрні набори).
Дітям потрібно уникати контакту з бродячими тваринами, не одягати чужі головні убори і одяг.
Один з моментів вирішення питання профілактики мікозів – ретельна гігієна. В помешканнях потрібно підтримувати належний санітарний стан, рекомендується профілактично здійснювати камерну дезінфекцію постільних речей (подушок, одіял, матрасів, покривал).
Пам’ятаймо, що ретельна гігієна – це профілактика грибкових захворювань серед дітей.
Грибкові ураження (мікози) – це група захворювань, в основі яких інфікування шкіри, слизових оболонок, нігтів, волосся, внутрішніх органів, що викликаються хвороботворними грибками.
Грибків, що викликають у людини захворювання, є понад 500 видів. А носіями грибка є мало не 90% населення планети, проте не у всіх він проявляється.
Загальними проявами грибкових уражень шкіри, нігтів та волосся є шелушіння, запальні прояви шкіри, нашарування лусочок, свербіння, зміна структури шкіри, нігтів, волосся тощо. Грибкові захворювання можуть вражати як дорослих, так і дітей.
Найбільш частими проявами грибкових захворювань шкіри у дітей є мікроспорія, яка супроводжується ураженням гладкої шкіри, довгого та пушкового волосся. Мікроспорія – хвороба, відома в народі як «стригучий лишай». Таку назву це захворювання отримало через те, що уражене волосся обламується на однаковій висоті (немов підстрижене). Вогнища мікроспорії на гладкій шкірі локалізуються переважно на відкритих ділянках шкірного покриву: обличчі, шиї, передпліччі та тулубі. Спостерігаються набряклі плями рожево-червоного кольору правильних округлих обрисів з чіткими межами, поверхня вкрита кірочками та лусочками.
Найбільшу небезпеку для дітей представляють захворілі мікроспорією кішки, особливо кошенята, та собаки, зараження від яких відбувається звичайно при безпосередньому контакті. Можна також заразитися через предмети та речі, забруднені лусочками і волосинами, що містять грибки. При ретельному огляді хворої тварини можна побачити ділянки шкірного покриву з відсутністю шерсті та наявністю почервоніння, лусочок, гноячків та гнійних кірочок.
Нерідко у дітей виявляють ще таке грибкове захворювання, як трихофітія, поверхневі прояви якої за невеликими відмінностями нагадують мікроспорію, але викликаються іншими видами хвороботворного грибка. Джерелами зараження, як правило, є діти молодшого і середнього віку, які страждають на поверхневу трихофітію, рідше дорослі, у яких захворювання перебігає за хронічним типом. Глибоку нагнійну трихофітію викликають грибки, які паразитують на гризунах, коровах, телятах. Інфікування відбувається шляхом безпосереднього контакту з хворими людиною чи тварино або через головні убори, білизну, гребені, щітки.
Хвороботворні грибки можуть зберігатися в лусочках шкіри і випалих волосках багато місяців і навіть роки. Проте, вони не розвиваються у зовнішньому середовищі. Місцем їхнього життя є хвора людина або тварина. Не можна не враховувати і стан шкіри (тріщини, потертість, травми, порізи тощо) як один із чинників, що сприяє інфікуванню грибками. Грибкові захворювання дуже заразні і порівняно повільно піддаються лікуванню.
При перших проявах хвороби потрібно обов’язково звертатися до лікаря-дерматолога. Запам’ятайте, не варто займатися самолікуванням грибкових захворювань, тим більше не рекомендується ухилятися від лікування. Це може викликати ряд негативних наслідків та ускладнень, що в подальшому потребуватиме більш тривалого лікування. Крім того, ці недуги є епідемічно небезпечними, часто приводять до поширення інфекції, особливо в дитячих колективах.
Однією з вирішальних умов успіху боротьби з грибковими захворюваннями є ізоляція хворого від здорових. Найкраще, коли хворого госпіталізують в стаціонарне відділення шкірно-венерологічного диспансеру. Після госпіталізації чи після завершення лікування в помешканні обов’язково потрібно провести заключну дезінфекцію силами фахівців відділень дезінфектології ДУ «Львівський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України», яка здійснюється безкоштовно.
Проте, часто хворі лікуються вдома амбулаторно. При появі перших ознак захворювання дітям не можна відвідувати дитячий садок, лазні, душові, перукарні та інші установи комунального обслуговування. Для запобігання зараження членів сім’ї, вдома потрібно дотримуватися певних правил:
– хворому необхідно виділити окреме ліжко, постільні речі, предмети догляду. Мильницю, миску для миття, щітку для чистки одягу після користування миють гарячою водою з милом або дезрозчином. Гребінці, ножиці, губки знезаражують шляхом кип’ятіння в 1% розчині соди 10 хв;
– хворому та членам сім’ї потрібно дотримуватися ретельної особистої гігієни;
– брудну білизну хворого збирають у мішок і перед пранням кип’ятять в содовому розчині не менше 15 хв, у подальшому ретельно прасують. Зберігати брудну і випрану білизну треба окремо від білизни інших членів сім’ї;
– не слід допускати скупчення пилу в кімнаті, де перебуває хворий. Пил з предметів домашнього вжитку необхідно витирати ганчіркою, змоченою одним із миючих засобів з дезінфікуючим ефектом. Потім ганчірку треба продезінфікувати або краще спалити. Кімнату необхідно частіше провітрювати. Підлогу в квартирі мити щодня гарячою водою з милом, попередньо протерти дезрозчином. М’які меблі покривати чохлами з тканини, яка легко переться та кип’ятиться;
– для попередження розсіювання грибків хворий повинен носити вдень і надягати на ніч шапочку, косинку, які щільно закривають волосяну частину голови, лоб і шию ззаду. Міняти їх слід щодня. Бажано виготовити кілька таких шапочок або косинок з білого полотна і зберігати їх окремо. До прання використані шапочки кип’ятять в мильній воді протягом 15 хв або замочують у дезрозчині. Після закінчення лікування шапочки, косинки треба обов’язково продезінфікувати або спалити;
– верхній одяг, постільні речі, якими користувався хворий, необхідно здати на камерну дезінфекцію. Якщо цього зробити не можна, то одяг та інші речі слід ретельно вичистити щіткою, пропрасувати гарячою праскою, а потім провітрити протягом кількох днів на сонці або на морозі. Видалене волосся під час лікування хворих грибковим захворюванням необхідно ретельно збирати і спалювати;
– домашніх кішок і собак, що були можливою причиною захворювання, не слід виганяти з будинку (заразять інших!), їх потрібно пролікувати у ветеринарній лікарні.
Щоб уникнути появи грибка в майбутньому, треба пам’ятати про те, що існують місця, в яких ризик зараження мікозом великий. Це басейни, сауни, спортивні зали, перукарні, косметичні салони, в яких обов’язкове дотримання належного санітарного стану та проведення профілактичних дезінфекційних заходів. Крім постійного підтримання загального санітарного порядку і чистоти, працівники перукарень зобов’язані відмовляти в обслуговуванні дорослим і дітям при наявності у них ознак шкірного захворювання. Клієнтам перукарень необхідно цікавитись, чим дезінфікуються перукарські та манікюрні інструменти (гребінці, щітки, ножиці, машинки для стрижки волосся, манікюрні набори).
Дітям потрібно уникати контакту з бродячими тваринами, не одягати чужі головні убори і одяг.
Один з моментів вирішення питання профілактики мікозів – ретельна гігієна. В помешканнях потрібно підтримувати належний санітарний стан, рекомендується профілактично здійснювати камерну дезінфекцію постільних речей (подушок, одіял, матрасів, покривал).
Пам’ятаймо, що ретельна гігієна – це профілактика грибкових захворювань серед дітей.
Грибкові ураження (мікози) – це група захворювань, в основі яких інфікування шкіри, слизових оболонок, нігтів, волосся, внутрішніх органів, що викликаються хвороботворними грибками.
Грибків, що викликають у людини захворювання, є понад 500 видів. А носіями грибка є мало не 90% населення планети, проте не у всіх він проявляється.
Загальними проявами грибкових уражень шкіри, нігтів та волосся є шелушіння, запальні прояви шкіри, нашарування лусочок, свербіння, зміна структури шкіри, нігтів, волосся тощо. Грибкові захворювання можуть вражати як дорослих, так і дітей.
Найбільш частими проявами грибкових захворювань шкіри у дітей є мікроспорія, яка супроводжується ураженням гладкої шкіри, довгого та пушкового волосся. Мікроспорія – хвороба, відома в народі як «стригучий лишай». Таку назву це захворювання отримало через те, що уражене волосся обламується на однаковій висоті (немов підстрижене). Вогнища мікроспорії на гладкій шкірі локалізуються переважно на відкритих ділянках шкірного покриву: обличчі, шиї, передпліччі та тулубі. Спостерігаються набряклі плями рожево-червоного кольору правильних округлих обрисів з чіткими межами, поверхня вкрита кірочками та лусочками.
Найбільшу небезпеку для дітей представляють захворілі мікроспорією кішки, особливо кошенята, та собаки, зараження від яких відбувається звичайно при безпосередньому контакті. Можна також заразитися через предмети та речі, забруднені лусочками і волосинами, що містять грибки. При ретельному огляді хворої тварини можна побачити ділянки шкірного покриву з відсутністю шерсті та наявністю почервоніння, лусочок, гноячків та гнійних кірочок.
Нерідко у дітей виявляють ще таке грибкове захворювання, як трихофітія, поверхневі прояви якої за невеликими відмінностями нагадують мікроспорію, але викликаються іншими видами хвороботворного грибка. Джерелами зараження, як правило, є діти молодшого і середнього віку, які страждають на поверхневу трихофітію, рідше дорослі, у яких захворювання перебігає за хронічним типом. Глибоку нагнійну трихофітію викликають грибки, які паразитують на гризунах, коровах, телятах. Інфікування відбувається шляхом безпосереднього контакту з хворими людиною чи тварино або через головні убори, білизну, гребені, щітки.
Хвороботворні грибки можуть зберігатися в лусочках шкіри і випалих волосках багато місяців і навіть роки. Проте, вони не розвиваються у зовнішньому середовищі. Місцем їхнього життя є хвора людина або тварина. Не можна не враховувати і стан шкіри (тріщини, потертість, травми, порізи тощо) як один із чинників, що сприяє інфікуванню грибками. Грибкові захворювання дуже заразні і порівняно повільно піддаються лікуванню.
При перших проявах хвороби потрібно обов’язково звертатися до лікаря-дерматолога. Запам’ятайте, не варто займатися самолікуванням грибкових захворювань, тим більше не рекомендується ухилятися від лікування. Це може викликати ряд негативних наслідків та ускладнень, що в подальшому потребуватиме більш тривалого лікування. Крім того, ці недуги є епідемічно небезпечними, часто приводять до поширення інфекції, особливо в дитячих колективах.
Однією з вирішальних умов успіху боротьби з грибковими захворюваннями є ізоляція хворого від здорових. Найкраще, коли хворого госпіталізують в стаціонарне відділення шкірно-венерологічного диспансеру. Після госпіталізації чи після завершення лікування в помешканні обов’язково потрібно провести заключну дезінфекцію силами фахівців відділень дезінфектології ДУ «Львівський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України», яка здійснюється безкоштовно.
Проте, часто хворі лікуються вдома амбулаторно. При появі перших ознак захворювання дітям не можна відвідувати дитячий садок, лазні, душові, перукарні та інші установи комунального обслуговування. Для запобігання зараження членів сім’ї, вдома потрібно дотримуватися певних правил:
– хворому необхідно виділити окреме ліжко, постільні речі, предмети догляду. Мильницю, миску для миття, щітку для чистки одягу після користування миють гарячою водою з милом або дезрозчином. Гребінці, ножиці, губки знезаражують шляхом кип’ятіння в 1% розчині соди 10 хв;
– хворому та членам сім’ї потрібно дотримуватися ретельної особистої гігієни;
– брудну білизну хворого збирають у мішок і перед пранням кип’ятять в содовому розчині не менше 15 хв, у подальшому ретельно прасують. Зберігати брудну і випрану білизну треба окремо від білизни інших членів сім’ї;
– не слід допускати скупчення пилу в кімнаті, де перебуває хворий. Пил з предметів домашнього вжитку необхідно витирати ганчіркою, змоченою одним із миючих засобів з дезінфікуючим ефектом. Потім ганчірку треба продезінфікувати або краще спалити. Кімнату необхідно частіше провітрювати. Підлогу в квартирі мити щодня гарячою водою з милом, попередньо протерти дезрозчином. М’які меблі покривати чохлами з тканини, яка легко переться та кип’ятиться;
– для попередження розсіювання грибків хворий повинен носити вдень і надягати на ніч шапочку, косинку, які щільно закривають волосяну частину голови, лоб і шию ззаду. Міняти їх слід щодня. Бажано виготовити кілька таких шапочок або косинок з білого полотна і зберігати їх окремо. До прання використані шапочки кип’ятять в мильній воді протягом 15 хв або замочують у дезрозчині. Після закінчення лікування шапочки, косинки треба обов’язково продезінфікувати або спалити;
– верхній одяг, постільні речі, якими користувався хворий, необхідно здати на камерну дезінфекцію. Якщо цього зробити не можна, то одяг та інші речі слід ретельно вичистити щіткою, пропрасувати гарячою праскою, а потім провітрити протягом кількох днів на сонці або на морозі. Видалене волосся під час лікування хворих грибковим захворюванням необхідно ретельно збирати і спалювати;
– домашніх кішок і собак, що були можливою причиною захворювання, не слід виганяти з будинку (заразять інших!), їх потрібно пролікувати у ветеринарній лікарні.
Щоб уникнути появи грибка в майбутньому, треба пам’ятати про те, що існують місця, в яких ризик зараження мікозом великий. Це басейни, сауни, спортивні зали, перукарні, косметичні салони, в яких обов’язкове дотримання належного санітарного стану та проведення профілактичних дезінфекційних заходів. Крім постійного підтримання загального санітарного порядку і чистоти, працівники перукарень зобов’язані відмовляти в обслуговуванні дорослим і дітям при наявності у них ознак шкірного захворювання. Клієнтам перукарень необхідно цікавитись, чим дезінфікуються перукарські та манікюрні інструменти (гребінці, щітки, ножиці, машинки для стрижки волосся, манікюрні набори).
Дітям потрібно уникати контакту з бродячими тваринами, не одягати чужі головні убори і одяг.
Один з моментів вирішення питання профілактики мікозів – ретельна гігієна. В помешканнях потрібно підтримувати належний санітарний стан, рекомендується профілактично здійснювати камерну дезінфекцію постільних речей (подушок, одіял, матрасів, покривал).
Пам’ятаймо, що ретельна гігієна – це профілактика грибкових захворювань серед дітей.
Грибкові ураження (мікози) – це група захворювань, в основі яких інфікування шкіри, слизових оболонок, нігтів, волосся, внутрішніх органів, що викликаються хвороботворними грибками.
Грибків, що викликають у людини захворювання, є понад 500 видів. А носіями грибка є мало не 90% населення планети, проте не у всіх він проявляється.
Загальними проявами грибкових уражень шкіри, нігтів та волосся є шелушіння, запальні прояви шкіри, нашарування лусочок, свербіння, зміна структури шкіри, нігтів, волосся тощо. Грибкові захворювання можуть вражати як дорослих, так і дітей.
Найбільш частими проявами грибкових захворювань шкіри у дітей є мікроспорія, яка супроводжується ураженням гладкої шкіри, довгого та пушкового волосся. Мікроспорія – хвороба, відома в народі як «стригучий лишай». Таку назву це захворювання отримало через те, що уражене волосся обламується на однаковій висоті (немов підстрижене). Вогнища мікроспорії на гладкій шкірі локалізуються переважно на відкритих ділянках шкірного покриву: обличчі, шиї, передпліччі та тулубі. Спостерігаються набряклі плями рожево-червоного кольору правильних округлих обрисів з чіткими межами, поверхня вкрита кірочками та лусочками.
Найбільшу небезпеку для дітей представляють захворілі мікроспорією кішки, особливо кошенята, та собаки, зараження від яких відбувається звичайно при безпосередньому контакті. Можна також заразитися через предмети та речі, забруднені лусочками і волосинами, що містять грибки. При ретельному огляді хворої тварини можна побачити ділянки шкірного покриву з відсутністю шерсті та наявністю почервоніння, лусочок, гноячків та гнійних кірочок.
Нерідко у дітей виявляють ще таке грибкове захворювання, як трихофітія, поверхневі прояви якої за невеликими відмінностями нагадують мікроспорію, але викликаються іншими видами хвороботворного грибка. Джерелами зараження, як правило, є діти молодшого і середнього віку, які страждають на поверхневу трихофітію, рідше дорослі, у яких захворювання перебігає за хронічним типом. Глибоку нагнійну трихофітію викликають грибки, які паразитують на гризунах, коровах, телятах. Інфікування відбувається шляхом безпосереднього контакту з хворими людиною чи тварино або через головні убори, білизну, гребені, щітки.
Хвороботворні грибки можуть зберігатися в лусочках шкіри і випалих волосках багато місяців і навіть роки. Проте, вони не розвиваються у зовнішньому середовищі. Місцем їхнього життя є хвора людина або тварина. Не можна не враховувати і стан шкіри (тріщини, потертість, травми, порізи тощо) як один із чинників, що сприяє інфікуванню грибками. Грибкові захворювання дуже заразні і порівняно повільно піддаються лікуванню.
При перших проявах хвороби потрібно обов’язково звертатися до лікаря-дерматолога. Запам’ятайте, не варто займатися самолікуванням грибкових захворювань, тим більше не рекомендується ухилятися від лікування. Це може викликати ряд негативних наслідків та ускладнень, що в подальшому потребуватиме більш тривалого лікування. Крім того, ці недуги є епідемічно небезпечними, часто приводять до поширення інфекції, особливо в дитячих колективах.
Однією з вирішальних умов успіху боротьби з грибковими захворюваннями є ізоляція хворого від здорових. Найкраще, коли хворого госпіталізують в стаціонарне відділення шкірно-венерологічного диспансеру. Після госпіталізації чи після завершення лікування в помешканні обов’язково потрібно провести заключну дезінфекцію силами фахівців відділень дезінфектології ДУ «Львівський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України», яка здійснюється безкоштовно.
Проте, часто хворі лікуються вдома амбулаторно. При появі перших ознак захворювання дітям не можна відвідувати дитячий садок, лазні, душові, перукарні та інші установи комунального обслуговування. Для запобігання зараження членів сім’ї, вдома потрібно дотримуватися певних правил:
– хворому необхідно виділити окреме ліжко, постільні речі, предмети догляду. Мильницю, миску для миття, щітку для чистки одягу після користування миють гарячою водою з милом або дезрозчином. Гребінці, ножиці, губки знезаражують шляхом кип’ятіння в 1% розчині соди 10 хв;
– хворому та членам сім’ї потрібно дотримуватися ретельної особистої гігієни;
– брудну білизну хворого збирають у мішок і перед пранням кип’ятять в содовому розчині не менше 15 хв, у подальшому ретельно прасують. Зберігати брудну і випрану білизну треба окремо від білизни інших членів сім’ї;
– не слід допускати скупчення пилу в кімнаті, де перебуває хворий. Пил з предметів домашнього вжитку необхідно витирати ганчіркою, змоченою одним із миючих засобів з дезінфікуючим ефектом. Потім ганчірку треба продезінфікувати або краще спалити. Кімнату необхідно частіше провітрювати. Підлогу в квартирі мити щодня гарячою водою з милом, попередньо протерти дезрозчином. М’які меблі покривати чохлами з тканини, яка легко переться та кип’ятиться;
– для попередження розсіювання грибків хворий повинен носити вдень і надягати на ніч шапочку, косинку, які щільно закривають волосяну частину голови, лоб і шию ззаду. Міняти їх слід щодня. Бажано виготовити кілька таких шапочок або косинок з білого полотна і зберігати їх окремо. До прання використані шапочки кип’ятять в мильній воді протягом 15 хв або замочують у дезрозчині. Після закінчення лікування шапочки, косинки треба обов’язково продезінфікувати або спалити;
– верхній одяг, постільні речі, якими користувався хворий, необхідно здати на камерну дезінфекцію. Якщо цього зробити не можна, то одяг та інші речі слід ретельно вичистити щіткою, пропрасувати гарячою праскою, а потім провітрити протягом кількох днів на сонці або на морозі. Видалене волосся під час лікування хворих грибковим захворюванням необхідно ретельно збирати і спалювати;
– домашніх кішок і собак, що були можливою причиною захворювання, не слід виганяти з будинку (заразять інших!), їх потрібно пролікувати у ветеринарній лікарні.
Щоб уникнути появи грибка в майбутньому, треба пам’ятати про те, що існують місця, в яких ризик зараження мікозом великий. Це басейни, сауни, спортивні зали, перукарні, косметичні салони, в яких обов’язкове дотримання належного санітарного стану та проведення профілактичних дезінфекційних заходів. Крім постійного підтримання загального санітарного порядку і чистоти, працівники перукарень зобов’язані відмовляти в обслуговуванні дорослим і дітям при наявності у них ознак шкірного захворювання. Клієнтам перукарень необхідно цікавитись, чим дезінфікуються перукарські та манікюрні інструменти (гребінці, щітки, ножиці, машинки для стрижки волосся, манікюрні набори).
Дітям потрібно уникати контакту з бродячими тваринами, не одягати чужі головні убори і одяг.
Один з моментів вирішення питання профілактики мікозів – ретельна гігієна. В помешканнях потрібно підтримувати належний санітарний стан, рекомендується профілактично здійснювати камерну дезінфекцію постільних речей (подушок, одіял, матрасів, покривал).
Пам’ятаймо, що ретельна гігієна – це профілактика грибкових захворювань серед дітей.
Грибкові ураження (мікози) – це група захворювань, в основі яких інфікування шкіри, слизових оболонок, нігтів, волосся, внутрішніх органів, що викликаються хвороботворними грибками.
Грибків, що викликають у людини захворювання, є понад 500 видів. А носіями грибка є мало не 90% населення планети, проте не у всіх він проявляється.
Загальними проявами грибкових уражень шкіри, нігтів та волосся є шелушіння, запальні прояви шкіри, нашарування лусочок, свербіння, зміна структури шкіри, нігтів, волосся тощо. Грибкові захворювання можуть вражати як дорослих, так і дітей.
Найбільш частими проявами грибкових захворювань шкіри у дітей є мікроспорія, яка супроводжується ураженням гладкої шкіри, довгого та пушкового волосся. Мікроспорія – хвороба, відома в народі як «стригучий лишай». Таку назву це захворювання отримало через те, що уражене волосся обламується на однаковій висоті (немов підстрижене). Вогнища мікроспорії на гладкій шкірі локалізуються переважно на відкритих ділянках шкірного покриву: обличчі, шиї, передпліччі та тулубі. Спостерігаються набряклі плями рожево-червоного кольору правильних округлих обрисів з чіткими межами, поверхня вкрита кірочками та лусочками.
Найбільшу небезпеку для дітей представляють захворілі мікроспорією кішки, особливо кошенята, та собаки, зараження від яких відбувається звичайно при безпосередньому контакті. Можна також заразитися через предмети та речі, забруднені лусочками і волосинами, що містять грибки. При ретельному огляді хворої тварини можна побачити ділянки шкірного покриву з відсутністю шерсті та наявністю почервоніння, лусочок, гноячків та гнійних кірочок.
Нерідко у дітей виявляють ще таке грибкове захворювання, як трихофітія, поверхневі прояви якої за невеликими відмінностями нагадують мікроспорію, але викликаються іншими видами хвороботворного грибка. Джерелами зараження, як правило, є діти молодшого і середнього віку, які страждають на поверхневу трихофітію, рідше дорослі, у яких захворювання перебігає за хронічним типом. Глибоку нагнійну трихофітію викликають грибки, які паразитують на гризунах, коровах, телятах. Інфікування відбувається шляхом безпосереднього контакту з хворими людиною чи тварино або через головні убори, білизну, гребені, щітки.
Хвороботворні грибки можуть зберігатися в лусочках шкіри і випалих волосках багато місяців і навіть роки. Проте, вони не розвиваються у зовнішньому середовищі. Місцем їхнього життя є хвора людина або тварина. Не можна не враховувати і стан шкіри (тріщини, потертість, травми, порізи тощо) як один із чинників, що сприяє інфікуванню грибками. Грибкові захворювання дуже заразні і порівняно повільно піддаються лікуванню.
При перших проявах хвороби потрібно обов’язково звертатися до лікаря-дерматолога. Запам’ятайте, не варто займатися самолікуванням грибкових захворювань, тим більше не рекомендується ухилятися від лікування. Це може викликати ряд негативних наслідків та ускладнень, що в подальшому потребуватиме більш тривалого лікування. Крім того, ці недуги є епідемічно небезпечними, часто приводять до поширення інфекції, особливо в дитячих колективах.
Однією з вирішальних умов успіху боротьби з грибковими захворюваннями є ізоляція хворого від здорових. Найкраще, коли хворого госпіталізують в стаціонарне відділення шкірно-венерологічного диспансеру. Після госпіталізації чи після завершення лікування в помешканні обов’язково потрібно провести заключну дезінфекцію силами фахівців відділень дезінфектології ДУ «Львівський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України», яка здійснюється безкоштовно.
Проте, часто хворі лікуються вдома амбулаторно. При появі перших ознак захворювання дітям не можна відвідувати дитячий садок, лазні, душові, перукарні та інші установи комунального обслуговування. Для запобігання зараження членів сім’ї, вдома потрібно дотримуватися певних правил:
– хворому необхідно виділити окреме ліжко, постільні речі, предмети догляду. Мильницю, миску для миття, щітку для чистки одягу після користування миють гарячою водою з милом або дезрозчином. Гребінці, ножиці, губки знезаражують шляхом кип’ятіння в 1% розчині соди 10 хв;
– хворому та членам сім’ї потрібно дотримуватися ретельної особистої гігієни;
– брудну білизну хворого збирають у мішок і перед пранням кип’ятять в содовому розчині не менше 15 хв, у подальшому ретельно прасують. Зберігати брудну і випрану білизну треба окремо від білизни інших членів сім’ї;
– не слід допускати скупчення пилу в кімнаті, де перебуває хворий. Пил з предметів домашнього вжитку необхідно витирати ганчіркою, змоченою одним із миючих засобів з дезінфікуючим ефектом. Потім ганчірку треба продезінфікувати або краще спалити. Кімнату необхідно частіше провітрювати. Підлогу в квартирі мити щодня гарячою водою з милом, попередньо протерти дезрозчином. М’які меблі покривати чохлами з тканини, яка легко переться та кип’ятиться;
– для попередження розсіювання грибків хворий повинен носити вдень і надягати на ніч шапочку, косинку, які щільно закривають волосяну частину голови, лоб і шию ззаду. Міняти їх слід щодня. Бажано виготовити кілька таких шапочок або косинок з білого полотна і зберігати їх окремо. До прання використані шапочки кип’ятять в мильній воді протягом 15 хв або замочують у дезрозчині. Після закінчення лікування шапочки, косинки треба обов’язково продезінфікувати або спалити;
– верхній одяг, постільні речі, якими користувався хворий, необхідно здати на камерну дезінфекцію. Якщо цього зробити не можна, то одяг та інші речі слід ретельно вичистити щіткою, пропрасувати гарячою праскою, а потім провітрити протягом кількох днів на сонці або на морозі. Видалене волосся під час лікування хворих грибковим захворюванням необхідно ретельно збирати і спалювати;
– домашніх кішок і собак, що були можливою причиною захворювання, не слід виганяти з будинку (заразять інших!), їх потрібно пролікувати у ветеринарній лікарні.
Щоб уникнути появи грибка в майбутньому, треба пам’ятати про те, що існують місця, в яких ризик зараження мікозом великий. Це басейни, сауни, спортивні зали, перукарні, косметичні салони, в яких обов’язкове дотримання належного санітарного стану та проведення профілактичних дезінфекційних заходів. Крім постійного підтримання загального санітарного порядку і чистоти, працівники перукарень зобов’язані відмовляти в обслуговуванні дорослим і дітям при наявності у них ознак шкірного захворювання. Клієнтам перукарень необхідно цікавитись, чим дезінфікуються перукарські та манікюрні інструменти (гребінці, щітки, ножиці, машинки для стрижки волосся, манікюрні набори).
Дітям потрібно уникати контакту з бродячими тваринами, не одягати чужі головні убори і одяг.
Один з моментів вирішення питання профілактики мікозів – ретельна гігієна. В помешканнях потрібно підтримувати належний санітарний стан, рекомендується профілактично здійснювати камерну дезінфекцію постільних речей (подушок, одіял, матрасів, покривал).
Пам’ятаймо, що ретельна гігієна – це профілактика грибкових захворювань серед дітей.
Грибкові ураження (мікози) – це група захворювань, в основі яких інфікування шкіри, слизових оболонок, нігтів, волосся, внутрішніх органів, що викликаються хвороботворними грибками.
Грибків, що викликають у людини захворювання, є понад 500 видів. А носіями грибка є мало не 90% населення планети, проте не у всіх він проявляється.
Загальними проявами грибкових уражень шкіри, нігтів та волосся є шелушіння, запальні прояви шкіри, нашарування лусочок, свербіння, зміна структури шкіри, нігтів, волосся тощо. Грибкові захворювання можуть вражати як дорослих, так і дітей.
Найбільш частими проявами грибкових захворювань шкіри у дітей є мікроспорія, яка супроводжується ураженням гладкої шкіри, довгого та пушкового волосся. Мікроспорія – хвороба, відома в народі як «стригучий лишай». Таку назву це захворювання отримало через те, що уражене волосся обламується на однаковій висоті (немов підстрижене). Вогнища мікроспорії на гладкій шкірі локалізуються переважно на відкритих ділянках шкірного покриву: обличчі, шиї, передпліччі та тулубі. Спостерігаються набряклі плями рожево-червоного кольору правильних округлих обрисів з чіткими межами, поверхня вкрита кірочками та лусочками.
Найбільшу небезпеку для дітей представляють захворілі мікроспорією кішки, особливо кошенята, та собаки, зараження від яких відбувається звичайно при безпосередньому контакті. Можна також заразитися через предмети та речі, забруднені лусочками і волосинами, що містять грибки. При ретельному огляді хворої тварини можна побачити ділянки шкірного покриву з відсутністю шерсті та наявністю почервоніння, лусочок, гноячків та гнійних кірочок.
Нерідко у дітей виявляють ще таке грибкове захворювання, як трихофітія, поверхневі прояви якої за невеликими відмінностями нагадують мікроспорію, але викликаються іншими видами хвороботворного грибка. Джерелами зараження, як правило, є діти молодшого і середнього віку, які страждають на поверхневу трихофітію, рідше дорослі, у яких захворювання перебігає за хронічним типом. Глибоку нагнійну трихофітію викликають грибки, які паразитують на гризунах, коровах, телятах. Інфікування відбувається шляхом безпосереднього контакту з хворими людиною чи тварино або через головні убори, білизну, гребені, щітки.
Хвороботворні грибки можуть зберігатися в лусочках шкіри і випалих волосках багато місяців і навіть роки. Проте, вони не розвиваються у зовнішньому середовищі. Місцем їхнього життя є хвора людина або тварина. Не можна не враховувати і стан шкіри (тріщини, потертість, травми, порізи тощо) як один із чинників, що сприяє інфікуванню грибками. Грибкові захворювання дуже заразні і порівняно повільно піддаються лікуванню.
При перших проявах хвороби потрібно обов’язково звертатися до лікаря-дерматолога. Запам’ятайте, не варто займатися самолікуванням грибкових захворювань, тим більше не рекомендується ухилятися від лікування. Це може викликати ряд негативних наслідків та ускладнень, що в подальшому потребуватиме більш тривалого лікування. Крім того, ці недуги є епідемічно небезпечними, часто приводять до поширення інфекції, особливо в дитячих колективах.
Однією з вирішальних умов успіху боротьби з грибковими захворюваннями є ізоляція хворого від здорових. Найкраще, коли хворого госпіталізують в стаціонарне відділення шкірно-венерологічного диспансеру. Після госпіталізації чи після завершення лікування в помешканні обов’язково потрібно провести заключну дезінфекцію силами фахівців відділень дезінфектології ДУ «Львівський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України», яка здійснюється безкоштовно.
Проте, часто хворі лікуються вдома амбулаторно. При появі перших ознак захворювання дітям не можна відвідувати дитячий садок, лазні, душові, перукарні та інші установи комунального обслуговування. Для запобігання зараження членів сім’ї, вдома потрібно дотримуватися певних правил:
– хворому необхідно виділити окреме ліжко, постільні речі, предмети догляду. Мильницю, миску для миття, щітку для чистки одягу після користування миють гарячою водою з милом або дезрозчином. Гребінці, ножиці, губки знезаражують шляхом кип’ятіння в 1% розчині соди 10 хв;
– хворому та членам сім’ї потрібно дотримуватися ретельної особистої гігієни;
– брудну білизну хворого збирають у мішок і перед пранням кип’ятять в содовому розчині не менше 15 хв, у подальшому ретельно прасують. Зберігати брудну і випрану білизну треба окремо від білизни інших членів сім’ї;
– не слід допускати скупчення пилу в кімнаті, де перебуває хворий. Пил з предметів домашнього вжитку необхідно витирати ганчіркою, змоченою одним із миючих засобів з дезінфікуючим ефектом. Потім ганчірку треба продезінфікувати або краще спалити. Кімнату необхідно частіше провітрювати. Підлогу в квартирі мити щодня гарячою водою з милом, попередньо протерти дезрозчином. М’які меблі покривати чохлами з тканини, яка легко переться та кип’ятиться;
– для попередження розсіювання грибків хворий повинен носити вдень і надягати на ніч шапочку, косинку, які щільно закривають волосяну частину голови, лоб і шию ззаду. Міняти їх слід щодня. Бажано виготовити кілька таких шапочок або косинок з білого полотна і зберігати їх окремо. До прання використані шапочки кип’ятять в мильній воді протягом 15 хв або замочують у дезрозчині. Після закінчення лікування шапочки, косинки треба обов’язково продезінфікувати або спалити;
– верхній одяг, постільні речі, якими користувався хворий, необхідно здати на камерну дезінфекцію. Якщо цього зробити не можна, то одяг та інші речі слід ретельно вичистити щіткою, пропрасувати гарячою праскою, а потім провітрити протягом кількох днів на сонці або на морозі. Видалене волосся під час лікування хворих грибковим захворюванням необхідно ретельно збирати і спалювати;
– домашніх кішок і собак, що були можливою причиною захворювання, не слід виганяти з будинку (заразять інших!), їх потрібно пролікувати у ветеринарній лікарні.
Щоб уникнути появи грибка в майбутньому, треба пам’ятати про те, що існують місця, в яких ризик зараження мікозом великий. Це басейни, сауни, спортивні зали, перукарні, косметичні салони, в яких обов’язкове дотримання належного санітарного стану та проведення профілактичних дезінфекційних заходів. Крім постійного підтримання загального санітарного порядку і чистоти, працівники перукарень зобов’язані відмовляти в обслуговуванні дорослим і дітям при наявності у них ознак шкірного захворювання. Клієнтам перукарень необхідно цікавитись, чим дезінфікуються перукарські та манікюрні інструменти (гребінці, щітки, ножиці, машинки для стрижки волосся, манікюрні набори).
Дітям потрібно уникати контакту з бродячими тваринами, не одягати чужі головні убори і одяг.
Один з моментів вирішення питання профілактики мікозів – ретельна гігієна. В помешканнях потрібно підтримувати належний санітарний стан, рекомендується профілактично здійснювати камерну дезінфекцію постільних речей (подушок, одіял, матрасів, покривал).
Сімейний лікар
Новосинявської АЗПСМ Віра КРАВЧУК