Ожирі́ння (також адипоцитоз від лат. adeps — жир, сало лат. cit- — клітина лат. os — приставка до хвороби, що вказує на неінфекційне або хронічне захворювання; також «розгладнення» — захворювання, за якого надлишковий накопичений жир у тілі несприятливо впливає на стан здоров’я, призводячи до зменшення середньої тривалості життя та/або збільшення проблем зі здоров’ям.Людину вважають хворою на ожиріння, якщо індекс маси тіла (ІМТ), показник, який можна обрахувати розділивши вагу людини у кілограмах на зведений у квадрат зріст людини в метрах, перевищує 30 кг/м2.
Ожиріння збільшує ризик виникнення різноманітних захворювань, таких як захворювання серця, діабет ІІ типу, синдром обструктивного апное сну, деякі види онкологічних захворювань раку, остеоартриту, та астми. Частіше за все, ожиріння виникає внаслідок споживання їжі з високою енергетичною цінністю (калорійністю) у поєднанні з недостатньою фізичною активністю і фактором генетичної сприйнятливості, хоча в поодиноких випадках спостерігалось виникнення захворювання на тлі генетичних, ендокринних порушень, вживання медикаментів або психіатричних розладів. Існує недостатньо доказів того, що деякі люди з ожирінням їдять мало, проте набирають зайву вагу, завдяки сповільненому обміну речовин; загалом, огрядні люди витрачають більше енергії, ніж худорляві, через те, що для підтримання життєдіяльності тіла зі збільшеною вагою, треба витрачати більше енергії.
Ожиріння пов’язують із випадками передчасної смерті у всьому світі, з тенденцією збільшення розповсюдження серед дорослих і дітей, через що державні владні структури вважають цю проблему однією з найсерйозніших проблем охорони здоров’я XXI сторіччя.
Станом на 2016 рік, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я — 58,4 % українців старше 18 років мали зайву вагу, а 25 % страждали на ожиріння. Для прикладу, у 1990 році зайву вагу в Україні мало 48,9 % населення.
Раціональне харчування, дієта, фізичні вправи, інтервальне голодування — основні методи боротьби з ожирінням. Інтервальне голодування призводить до більшої втрати ваги, порівнянно з дієтою з обмеженим вмістом калорій. Високоінтенсивне інтервальне тренування є найефективнішим типом фізичної активності для зменшення маси тіла.
Ожиріння — це захворювання, за якого надлишок накопиченого жиру в тілі несприятливо впливає на стан здоров’я.Визначається за показником індексу маси тіла (ІМТ), і в подальшому оцінюється за показником розподілу жиру, що обчислюється за коефіцієнтом співвідношення талії/стегон, і загальним фактором ризику виникнення серцево-судинних захворювань. ІМТ безпосередньо пов’язаний як із показником процентного вмісту жиру в тілі, так і з загальною кількістю жиру в тілі.
У дітей нормальна для здоров’я вага коливається залежно від віку і статі. Ожиріння у дітей і підлітків визначається не за певними цифрами, а у порівнянні з середніми показниками групи історичного контролю з ІМТ вище 95-го процентилю. Дані, за якими вираховуються ці процентилі, ґрунтуються на спостереженнях, зроблених з 1963 по 1994 роки, таким чином, на них не впливають дані про загальне збільшення ваги в останні роки.
ІМТ Класифікація
< 18,5 недостатня вага
18,5–24,9 нормальна вага
25,0–29,9 надлишкова вага
30,0–34,9 ожиріння I ступеню
35,0–39,9 ожиріння II ступеню
≥40,0 ожиріння III ступеню
ІМТ визначається шляхом ділення маси тіла людини на зріст, зведений у квадрат, і зазвичай обраховується в одиницях метричної системи або в «американських одиницях». Розповсюджені визначення, що були затверджені Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) у 1997 році, і опубліковані 2000 року, містять показники, що відображені у таблиці праворуч.
Деякими джерелами були внесені певні зміни у визначення ВООЗ. Так у літературі з хірургії ожиріння третього ступеня поділяється на окремі категорії, точні значення яких поки що обговорюються.
Будь-який ІМТ ≥35 або 40 називається «серйозним ожирінням»
ІМТ ≥35 або 40–44,9 чи 49,9 називається «патологічним ожирінням»
ІМТ ≥45 або 50 називається «надморбідним ожирінням»
Захворюваність
Ожиріння збільшує ризик багатьох фізичних і психічних хвороб. Ці супутні захворювання найчастіше проявляються як метаболічний синдром, сукупність медичних розладів, яка охоплює: цукровий діабет 2-го типу, підвищений кров’яний тиск, високий рівень холестерину в крові і високий рівень тригліцеридів.
Ускладнення або викликані безпосередньо ожирінням, або непрямо зв’язані з ним через механізми, що мають спільну причину, наприклад, погане харчування або сидячий спосіб життя. Сила зв’язку між ожирінням і певним захворюванням буває різною. Одним із найдужчих, є звʼязок із діабетом 2-го типу. Надлишковий жир лежить в основі 64 % випадків діабету у чоловіків і 77 % випадків у жінок.
Наслідки для здоров’я поділяються на дві великі категорії: ті, що виникають внаслідок впливу збільшеної жирової маси (наприклад, остеоартрит, обструктивне апное сну, соціальна стигматизація) і ті, що пов’язані зі збільшенням кількості жирових клітин (діабет, рак, серцево-судинні захворювання, неалкогольна жирова дистрофія печінки). Збільшення жирових відкладень змінює реакцію організму на інсулін, що може викликати інсулінорезистентність. Збільшення жиру також створює прозапальний стан, і протромботичний стан .
Лікування
Раціональне харчування, Здорове харчування, Інтервальне голодування, Високоінтенсивне інтервальне тренування, Здоровий спосіб життя.
Впровадження раціонального харчування в спосіб життя є основною умовою нормалізації ваги
Впровадження раціонального харчування в звичний спосіб життя є основною умовою нормалізації ваги
Основне лікування самого ожиріння складається з корекції звичок харчування, дієти і фізичних вправ. Програми дієт можуть призвести до нормальзації ваги в короткостроковій перспективі,але підтримання цієї ваги може бути важким і потребувати корекції способу життя та звичок харчування. Рівні успішної довгострокової підтримки втрати ваги зі зміною способу життя є низькими і складають 2-20 %. Дієти і зміни способу життя є ефективними для обмеження надмірного збільшення ваги під час вагітності і поліпшення наслідків для здоровʼя як матері, так і дитини.
Інтервальне голодування може допомогти при ожирінні, інсулінорезистентності (і, як наслідок, метаболічному синдромі та цукровому діабеті II типу) і дисліпідемії.Огляд 2022 року показав, що періодичне голодування загалом безпечне.Інтервальне голодування призводить до більшої втрати ваги, порівнянно з дієтою з обмеженим вмістом калорій.Більшість досліджень із періодичним голодуванням у людей спостерігали втрату ваги в діапазоні від 2,5% до 9,9%.
Високоінтенсивне інтервальне тренування
Високоінтенсивне інтервальне тренування є найефективнішим типом тренувань для зменшення маси тіла.
Високоінтенсивне інтервальне тренування є найефективнішим типом тренувань для зменшення маси тіла.
Медикаментозна терапія назначається тільки після корекції способу життя, впровадження раціонального харчування, дієти та регулярної адекватної фізичної активності. Один препарат, орлістат (ксенікал), є наразі широко доступним і схваленим для тривалого використання. Втрата ваги, проте, є незначною, і складає в середньому 2,9 кг (6,4 фунтів) протягом 1-4 років; також існує дуже мало інформації про те, як ці препарати впливають на довгострокові ускладнення ожиріння.Його використання пов’язане з високим рівнем шлунково-кишкових побічних ефектів і проблемами, пов’язаними із негативним впливом на нирки. Існують іще два препарати.
До прикладу, якщо маса тіла становить 47 кілограмів, а зріст дитини – 1,54 м, то для розрахунку визначаємо квадрат зросту (в даному випадку це 1,54 х1,54 = 2,37) і ділимо масу тіла на число, що вийшло при множенні:
ІМТ = 47 : 2,37 = 19,8 кг/м2
Лікар ЗПСЛ Тетяна ЧЕРНЯВСЬКА