Захворювання, що виникає внаслідок дії біологічних і механічних факторів, які дестабілізують пов’язані між собою процеси деградації та утворення суглобового хряща і субхондріального шару кістки, та остаточно уражають усі тканини суглоба. В основному характеризується артралгією, обмеженням мобільності суглобу, крепітаціями та вторинними запальними змінами різного ступеня вираженості, без загальносистемних проявів.
Форми: первинна i вторинна
первинні — причини їхнього виникнення не з’ясовані, частіше вражаються міжхребцеві диски, хребетні (особливо шийного й поперекового відділу), тазостегнові, колінні та міжфалангові суглоби рук і ніг
Причини вторинного остеоартрозу
1) травми суглобів — гострі та хронічні;
2) вроджені причини та аномалії розвитку — напр., асептичний некроз головки стегнової кістки у дітей, вроджена дисплазія кульшового суглоба, епіфізеоліз, вкорочення нижньої кінцівки, варусна або вальгусна деформації, синдром гіпермобільності суглобів, дисплазії кістково-суглобового апарату;
3) метаболічні
4) ендокринні
5) захворювання, спричинені депонуванням солей кальцію — хондрокальциноз, гідроксиапатитова артропатія;
6) інші захворювання кісток і суглобів — переломи, асептичний некроз, інфекції, подагра, ревматоїдний артрит та інші артрити, хвороба Педжета, остеопетроз (мармурова хвороба кісток), розшаровуючий остеохондрит;
7) нейродистрофії кісток і суглобів — суглоби Шарко;
8) інші — зокрема, кесонна хвороба, гемоглобінопатії, хвороба Кашина-Бека, хвороба Мселені.
Фактори ризику: похилий вік, жіноча стать, надмірна вага та ожиріння (головним чином стосується колінних суглобів), генетичні мутації (напр., гену колагену II типу), механічні фактори (професія, яка вимагає частого згинання колін, заняття професійним спортом, ослаблення сили навколосуглобових скелетних м’язів, перенесені травми, сидячий спосіб життя, інтенсивний аматорський біг), порушення глибокої чутливості.
У клінічній картині зазвичай переважає один із варіантів патологічних змін, найчастіше це деструктивні або проліферативні зміни кісткової тканини, рідше запальний процес. Для різних локалізацій уражень більшість клінічних симптомів мають спільний характер:
1) артралгія — домінуючий прояв, виникає в ураженому суглобі під час руху, при дуже запущених ураженнях — сильний біль, з’являється також під час відпочинку і вночі; найбільш характерною ознакою є максимальна вираженість болю під час перших рухів після періоду спокою та поступове її зниження під час наступних рухів; нічний біль може свідчити про залучення в патологічний процес кісткового мозку, натомість джерело болю, який виникає під час руху, часто знаходиться в навколосуглобових м’яких тканинах.
2) обмеження мобільності суглобу, з вторинною атрофією навколишніх м’язів;
3) симптоми, що виникають рідше — розширення і деформація кісткових контурів суглоба, чутливість під час пальпації суглоба, крепітації під час рухів, ексудат у суглобі.
Хвороба розвивається повільно, зазвичай з періодами загострення і ослаблення клінічних проявів, прогресує незалежно від лікування, ніколи не регресує, хоча лікування може сприятливо впливати на перебіг захворювання. Ступінь інвалідності залежить від локалізації та запущеності хвороби.
1. Деформуючий остеоартроз кульшового суглобу (коксартроз): вирізняють форми зі сплющеною (з дисплазією), занадто глибокою (з протрузією) та правильною кульшовою западиною. Біль може відчуватись у кожній ділянці стегна, але частіше спереду, у пахвині та в коліні; зазвичай не іррадіює до сідниць та інших тканин, розташованих вище суглобу. У багатьох хворих співіснує біль в ділянці клубового гребеня, однак його причиною зазвичай є неправильне навантаження на хребет. Обмеження мобільності рухів розвивається швидко; в першу чергу обмежується рух внутрішньої ротації і рух надмірного розгинання. Вторинно може виникати запалення місць прикріплення сідничних м’язів до великого вертлюга та бурсит вертлюжної сумки (біль бічної поверхні стегна), атрофія сідничних м’язів та відносне вкорочення кінцівки; вказані зміни частіше розвиваються на протилежній, перевантаженій стороні.
2. Деформуючий остеоартроз колінного суглобу (гонартроз): біль відчувається в суглобі та верхній частині гомілки. Зазвичай хворий відчуває сильніший біль коли спускається, аніж коли піднімається сходами. Бічні рухи колінної чашечки, притискуваної до стегнової кістки, переважно викликають біль. Згинальні та розгинальні рухи в суглобі можуть викликати відчувальні рукою крепітації. Майже завжди порушена вісь кінцівки — частіше варусна, ніж вальгусна деформація. Нерідко в суглобі виявляють ексудат, часом також кісту у підколінній ямці . Контури колінного суглобу стають щільнішими та деформуються.
3. Деформуючий остеоартроз суглобів кистей рук: біль у суглобах (рідко є дуже докучливим; ураження часто є неболючим), може спостерігатись короткотривала ранкова ригідність суглобів (до 30 хв), деколи також після періоду спокою. Уражаються обидві кисті рук, що призводить до ущільнення контурів суглобів та їх деформацій (найчастіше підвивихів). Дегенеративні ураження переважно супроводжуються запальною реакцією різного ступеня вираженості в межах суглобів.
4. Деформуючий остеоартроз суглобів хребта (спондилоартроз): домінує біль у паравертебральній ділянці, що зазвичай посилюється під час руху. На основі характеру скарг неможливо диференціювати вид дегенеративних змін (ураження міжхребцевого диску, фасеткових суглобів, реберно-хребцевих суглобів, зв’язок хребта чи наявність остеофітів). При гіперостозі хребта (хворобі Форестьє) біль загалом є слабким, тупого характеру, змінної інтенсивності. Мобільність хребта є значно зниженою, однак його повний анкілоз ніколи не розвивається. .
5.Деформуючий остеоартоз інших суглобів: може стосуватись будь-якого суглобу, в тому числі плечового, акроміально-ключичного, крижово-клубового, гомілковостопного, скронево-нижньощелепного суглобу, суглобів стопи
6. Поліартритична форма: уражені суглоби у більше трьох вищевказаних основних локалізаціях
Діагностика остеоартрозу
Для виявлення остеоартрозу потрібно звернутися до сімейного лікаря. Після ретельного вивчення скарг, історії хвороби та життя пацієнта лікар може призначити проведення різних досліджень для визначення першопричин, типу і ступеня артрозу:
- рентгенограма;
- УЗД;
- КТ;
- загальні аналізи крові та сечі;
- біохімічний аналіз крові;
- МРТ
- сцинтиграфія (іноді).
Деяким пацієнтам призначаються консультації профільних фахівців: лікаря-ревматолога, ендокринолога та ін.
Обов’язково проводиться диференціальна діагностика артрозу з такими захворюваннями:
- Подагра і псевдоподагра
- Псоріатичний та інші форми артриту
- Фіброміалгія
- Нейропатична артропатія
- Хвороба Лайма
- Аваскулярний некроз кісткової тканини
- Анкілозуючий спондилоартрит
- Лікування остеоартрозу
Комплексне лікування артрозів — тривалий процес. Необхідність ушпиталення визначається індивідуально.
Усім пацієнтам у разі остеоартрозу потрібно обмежити фізичні навантаження, зайнятися лікувальною фізкультурою, дотримуватися ортопедичного режиму та фізіотерапії. Хворим з артрозом потрібно дотримуватися особливої дієти, мета якої — достатнє надходження елементів для зміцнення хрящової тканини. У меню мають бути холодець, желе, фрукти і ягоди, риб’ячий жир. Вживання алкоголю виключається.
Пацієнтам з ожирінням також рекомендується дотримуватися дієти для зменшення ваги. Мета всіх цих заходів — уповільнити прогресування захворювання та запобігти розвитку контрактур і анкілозу. Також призначається медикаментозне лікування остеоартрозу.
Під час загострення ураженого суглоба створюється максимальне розвантаження і спокій. Не пізніше ніж через 3–5 днів рухове навантаження на хворий суглоб має бути дозованим, але не можна допускати гіподинамію. Деяким пацієнтам рекомендується носити ортези, еластичний бандаж або адгезивні пов’язки. Іноді під час ходьби потрібно використовувати тростину. Комплекс вправ ЛФК рекомендується для кожного пацієнта індивідуально. Процедури фізіотерапії призначаються залежно від стадії захворювання.
Для фізіотерапевтичного лікування артрозів можуть призначатися такі процедури:
- електрофорез;
- лікувальний масаж;
- мануальна терапія;
- ЛФК;
- рефлексотерапія;
- лазеротерапія;
- магнітотерапія;
- тейпування;
- КВЧ-терапія;
- бальнеотерапія;
- кріотерапія;
- аплікації лікувальних грязей;
- внутрішньосуглобова оксигенотерапія та озонотерапія.
Щоб уповільнити прогресування остеоартрозу, призначається лікування основного захворювання.
У період відсутності загострення пацієнтам рекомендується санаторно-курортне лікування
Хірургічне втручання призначається, коли консервативна терапія не дає необхідного ефекту. Операції можуть проводитися як за допомогою малоінвазивних методів (артроскопії), так і за допомогою ендопротезування.
Профілактика остеоартрозу
Для запобігання розвитку остеоартрозів потрібно:
- повноцінно харчуватися;
- вчасно лікувати супутні захворювання;
- попереджати травми;
- не допускати ожиріння;
- своєчасно усувати вроджені та придбані порушення біомеханіки суглоба;
- уникати гіподинамії упродовж всього життя.
З повагою, сімейний лікар Адампільської АЗП/СМ Котік Леонід Костянтинович