Міопатія – це група нервово-м’язових захворювань, які призводять до поступової атрофії та дегенерації м’язів.
Міопатія вважається генетичним захворюванням, оскільки точнішої інформації про причини її виникнення у лікарів немає. Відомо, що при міопатії порушуються обмінні процеси в м’язах і руйнується іннервація – зв’язок м’язової тканини з центральною нервовою системою. Зважаючи на те, що міопатія має спадковий характер, здебільшого вона проявляється в дитячому та юнацькому віці, переважно у представників чоловічої статі.
Міопатія – це не просто м’язова слабкість. Це комплекс порушень в організмі, який спричиняє погіршення діяльності різних систем і органів. Однак найочевиднішими є зміни у м’язах, котрі призводять до специфічних порушень рухливості.
При міопатії спотворюється хода, людина ходить з опущеними плечима, що, як правило, спричиняє викривлення хребта (лордоз). Захворювання вважається прогресуючим, тож стан пацієнта без відповідної терапії може значно погіршуватися. Кілька десятиліть тому міопатія вважалася невиліковною, однак сучасні медикаментозні засоби дозволяють уповільнити чи навіть зупинити прогресування недуги, а також поліпшити рухову активність.
У більшості випадків первинна міопатія проявляється в дитячому і підлітковому віці.
Прояви міопатії можуть посилюватися під впливом різних несприятливих факторів: перенапруження, інфекції, інтоксикація організму.
Початок захворювання супроводжується слабкістю і атрофією ураженої групи м’язів. Надалі дистрофічний процес захоплює нові групи м’язів, що може призвести до повної відсутності руху.
Уражаються переважно м’язи дистальних відділів кінцівок, тулуба, плечового і тазового поясу.
Нажаль, сьогодні немає ефективного лікування цього захворювання. Всі хворі міопатією спостерігаються у терапевта, невролога, ортопеда – травматолога і кардіолога.
Терапія спрямована в основному на зменшення проявів симптомів. Лікування симптоматичне, спрямоване на:
- Нормалізацію функцій нервової системи.
- Поліпшення обмінних (особливо білкових) процесів у м’язах.
- Поліпшення нервово-м’язового живлення.
Пацієнтам призначають медикаментозну терапію: анаболічні гормони, антихолінестеразні препарати. Застосовується також фізкультура, зазвичай в басейні і лікувальна фізкультура.
Фізіотерапевтичні методи:
- Ультразвук.
- Легкий масаж.
- Електрофорез.
- Стимулювання м’язів.
У деяких випадках показана корекція ортопедична за допомогою корсетів або взуття.
Лікар терапевт Старосинявської АЗПСМ Василь ЩЕРАНЬ