Хвороба Лайма (кліщовий бореліоз, Лайм-бореліоз)
– це інфекційне природно-осередкове трансмісивне захворювання, яке спричиняється бактеріями комплексуBorrelia burgdorferi sensu lato (Bbsl) і характеризуєтьсяпереважним ураженням шкіри, серцево-судинної системи, нервової системи та опорно-рухового апарату [1].
Етіологія
Збудник хвороби Лайма – грамнегативна спірохета з родини Spirochaetaceae, роду Borrelia.
Лайм-бореліоз – це зоонозна інфекція з трансмісивним механізмом передачі. Для захворювання характерна весняно-осіння сезонність. Природними резервуарами для борелій є гризуни, птахи, олені та велика рогата худоба. Зараження людини настає при укусі кліща, інфікованого бореліями.
Борелії містяться в кишківнику кліщів і зі слиноюпереносяться в місце укусу, спричиняючи інфікування. Передаватися збудник від кліща до людини можетакож лімфогенним та периневральним шляхом, залежно від місця укусу. Борелії можуть набувати неактивних форм, які за несприятливих умов не мають антигенного впливу. Однак при створенні сприятливих для збудника умов він завдає антигенний вплив.
Серологічна діагностика Лайм-бореліозу повинна включати два етапи: ІФА та вестерн-блот.
Сумнівні та позитивні результати ІФА мають бути підтвердженні дослідженням вестерн-блот, тоді як негативні результати ІФА у більшості випадків не потребують проведення подальших досліджень
Клінічна картина
У перебігу хвороби Лайма виділяють 3 стадії: рання локалізована, рання дисемінована та пізня дисемінована. Зазвичай клінічні прояви недуги у дітей і дорослих схожі, крім менінгополірадикулоневриту (синдром Баннварта) й хронічного атрофічного акродерматиту, які є нетиповими проявами для дітей.
Рання локалізована стадія
Первинна мігруюча еритема (МЕ) є основною клінічною ознакою для ранньої локалізованої стадії хвороби Лайма. Може виникати через 3-30 діб (в середньому 7-14) після укусу кліща [9]. У дітей найчастіше виявляють кліщів на волосистій частині голови, в ділянці вушних складок, навколо пупка. Мігруюча еритема не підвищується над рівнем шкіри (можуть підніматися незначною
мірою лише краї МЕ), не болюча, лущення не характерне. Але МЕ може супроводжуватися свербежем та відчуттям печіння . Діаметр МЕ не менше 5 см є її діагностичною ознакою. Сама еритема може бути у вигляді мішені або гомогенно забарвлена. У центрі еритеми може виникати некроз, що свідчить про силу імунної відповіді. З кожним днем МЕ збільшується у розмірі і може досягати 70 см в діаметрі .
У більшості випадків хвороба Лайма супроводжується наявністю МЕ. Проте є дані, що у 20-40 % випадків Лайм-бореліоз перебігає в безеритемній формі, що значно утруднює діагностику захворювання. Крім шкірних проявів рання локалізована стадія характеризується інтоксикаційним синдромом (підвищення температури тіла, остуда, міалгії, артралгії, біль голови). Офтальмологічні симптоми виникають зазвичай рідко і найчастіше проявляються кон’юктивітом в ранній локалізованій стадії Лайм-бореліозу. Інколи можуть виникати увеїт, кератит та епісклерит.
Якщо на ранній локалізованій стадії пацієнт не отримує лікування – еритема зникає, і в третини хворих захворювання не розвивається, а в 2/3 хворих переходить у наступну стадію.
Рання дисемінована стадія (друга стадія) розвивається, якщо пацієнт не отримує необхідне лікування під час ранньої локалізованої стадії. Рання дисемінована стадія починається через 3-5 тиж після укусу кліща і супроводжується появою множинної мігруючої еритеми внаслідок гематогенної дисемінації збудника. Елементи множинної мігруючої еритеми менші, ніж первинна МЕ, вони не збільшуються в розмірі з часом і швидко зникають. Параліч черпних нервів, особливо лицевого, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, менінгіт і кардит можуть спостерігатися у дітей під час ранньої дисемінованої стадії. Лімфоцитарний менінгіт, нейропатія черепних нервів і радикулоневрит є класичною тріадою гострого раннього неврологічного Лайм-бореліозу.
Рідкісним шкірним проявом ранньої дисемінованої стадії Лайм-бореліозу у дітей є бореліозна лімфоцитома (БЛ) – одиничний синювато-червоний утвір ,який частіше локалізується в ділянці мочки вуха, сосків або калитки і частіше трапляється у дітей, ніж у дорослих.
Лайм-менінгіт у дітей за ознаками і симптомами подібний до перебігу вірусного менінгіту. У клінічній практиці є правило семи, яке застосовують для прогнозування Лайм-менінгіту: діти з болем голови, який триває менше 7 діб, наявністю мононуклеарів у спинномозковій рідині менше 70 % і з відсутністю паралічу 7-ї пари (або іншої) черепних нервів класифікуються як такі, що мають низький ризик розвитку Лайм-менінгіту.
Лайм-кардит-Кардит у дітей з хворобою Лайма може супроводжуватися відчуттям серцебиття, головокружіння, синкопальними станами, болем у грудній клітці .
Пізня дисемінована стадія
Пізня стадія хвороби Лайма у дітей найчастіше супроводжується артритом. Лайм-артрит, як правило, починається через декілька місяців після контакту з інфікованим кліщем. Він часто маніфестує як періодичний або стійкий моноартикулярний або олігоартикулярний артрит, який зазвичай уражає 1 або 2 суглоби одночасно. При моноартикулярному типі найчастіше уражається колінний суглоб. Як правило, спостерігається значний його набряк, шкіра над суглобом гіперемована, характерне обмеження рухів у ньому. Інтенсивність болю відрізняється, хоча Лайм-артрит, як правило, не є надто болючим, як це спостерігається при септичних артритах, але у деяких дітей при ходьбі виникає кульгання.
Профілактика
Хвороба Лайма має сезонний характер, пік захворюваності припадає на період між квітнем і жовтнем, що пов’язано з підвищеною активністю людей на відкритих територіях порівняно з іншими місяцями року. Але у зв’язку з глобальним потеплінням сезонність починає зміщуватися і все частіше повідомляється про укуси кліщів ранньою весною і, навіть, взимку. На сьогодні збільшується загальна чисельність кліщів і кількість кліщів, інфікованих бореліями, що у свою чергу призводить до зростання кількості інфікованих дорослих і дітей.
Саме тому основними заходами для запобігання захворюванню на території області є проведення акарицидної обробки лісопаркових зон і місць масового відпочинку людей, здійснення картування місцевості з визначенням осередків концентрації кліщів і відсотка інфікованості кліщів бореліями. Одним з методів профілактики інфікування B. burgdorferi та іншими патогенними мікроорганізмами, які переносяться кліщами роду Ixodes – це зменшення можливості контакту з ними. Для зниження ризику інфікування рекомендують використовувати відповідний одяг (кепка або панамка, світлий однотонний одяг з довгими рукавами, який щільно прилягає до тіла, довгі штани, закрите взуття) на прогулянках у лісових і паркових зонах, засоби від кліщів (репеленти), ретельно оглядати тіло дитини після кожної прогулянки та якомога швидше видаляти кліщів, щоб запобігти передачі збудників інфекції людині.
Після повернення додому обов’язково оглядайте себе та дитину на наявність паразитів та негайно зверніться до лікаря у разі їх виявлення.
Лікар-педіатр Старосинявської АЗП/СМ – А.М. Нікітіна