Гепатит С-хвороба печінки, яка передається через кров. Захворювання відноситься до одних з найнебезпечніших, так як його складно виявити на початкових етапах розвитку, зумовлене вірусом гепатиту С; вірус може спричиняти як гостру, так і хронічну інфекцію. Гепатит С спричиняється вірусом HCV, РНК- вмісний, подібний до вірусу гепатиту А.
Вірусний гепатит С офіційно був підтверджений не так давно-в 1989 році. Патологія вражає печінку, що в подальшому впливає на загальне самопочуття, поява болю і призводить до розвитку цирозу, фіброзу або ще гірше – раку (гепатоцелюлярної карциноми).
Основний механізм передачі інфекції – гемоперкутанний (кровоконтактний). Шляхи передачі можуть бути природними, завдяки яким ВГВ зберігається в природі, і штучними. До природних шляхів передачі відносяться:
статевий – при статевих контактах, особливо гомосексуальних;
вертикальний – від матері (з безсимптомною або манифестною інфекцією) плоду (дитині), інфікування частіше відбувається під час пологів
Є пряма кореляція між активністю реплікації вірусу і ризиком передачі інфекції дитині. Так, у HBcAg-позитивних матерів імовірність зараження дитини становить 70-90%, а у HBeAg-негативних – менше за 10%;
побутове парентеральное інфікування через засоби для гоління, зубні щітки, мочалки і т. п.
під час вживання наркотиків ін’єкційно (спільне використання засобів для ін’єкцій);
унаслідок повторного застосування або недостатньої стерилізації обладнання у медичних закладах;
під час переливання неперевіреної крові та її компонентів;
ВГС не передається через грудне молоко, харчові продукти, воду, під час безпечних контактів (обійми, поцілунки, спільне вживання харчових продуктів та напоїв).
Інкубаційний період ВГС (період від інфікування до перших клінічних проявів) складає від двох тижнів до шести місяців. У 80% випадків після інфікування немає жодних симптомів.
Смертність від гепатиту С та його ускладнень, згідно з прогнозами фахівців, до 2030 року зросте у 3 рази. Кожен 12-й житель планети інфікований одним із 8 відомих вірусів гепатиту: від А до TTV. У кожного третього пацієнта із хронічними захворюваннями печінки – гепатит вірусної етіології.
За даними експертів ВООЗ вірусом гепатиту С інфіковано від 5 до 10% населення, п’ята частина з яких – хворі на хронічний вірусний гепатит С.
Інкубаційний період при гострому ВГС становить близько 50 днів (від 20 до 140). Симптоми хронічного гепатиту С можуть не проявитися ніколи, або бути виявлені лише тоді, коли гепатит перейде в цироз. ВГС – це захворювання із переважно малосимптомним перебігом, діагностується частіше тоді, коли люди обстежуються з приводу інших захворювань.
Головним мінусом цього захворювання є те, що симптоми гепатиту можна переплутати з будь-якою іншою хворобою. Тому самостійно діагностувати його на ранніх етапах досить складно, тільки якщо УЗД показало, що печінка збільшена.
Ознаки гепатиту С:
- підвищене потовиділення (особливо в нічний час доби);
- можливе підвищення температури тіла;
- зниження апетиту аж до блювоти;
- біль і ломота в суглобах;
- неуважність, труднощі в концентрації уваги;
- швидка стомлюваність;
- фарбування сечі в більш темний колір;
- відчуття загальної втоми, запаморочення;
- значне збільшення печінки в розмірі;
- знебарвлений стілець;
- розлади в травленні у вигляді проносу або запору;
- хворобливі відчуття в правому підребер’ї.
Як правило, всі вищевказані симптоми гепатиту С дають про себе знати не одночасно, а окремо. Також шкіра набуває жовтого відтінку, який з часом стає помітніше. При запущеній стадії ураження печінки може виникнути енцефалопатія, крововилив через портальної гіпертензії.
Щоб підтвердити або спростувати наявність гепатиту С, лікар призначає лабораторні аналізи:
Аналіз крові на антитіла до ВГС – завдяки йому можна дізнатися, чи був присутній раніше вірус в організмі. При цьому антитіл може і не бути протягом 8-9 тижнів у хворих з гострою формою або при вродженому імунодефіциті.
Тест ПЛР (полімеразної ланцюгової реакції) може визначити наявність вірусу в організмі в поточний час.
У деяких випадках пацієнти отримують хибнопозитивну відповідь. Таке може статися при наявності в організмі інших патологій. Тому лікар призначає повторні аналізи для уточнення діагнозу. Доцільніше їх здати через пів року.
Профілактика. Заходи, направлені на переривання шляхів передачі. Донорів, у яких виявлені анти-ВГС, відчужують від донорства довічно.
До засобів профілактики ВГС належать:
- застосування бар’єрних контрацептивів;
- користування засобами разового (шприци, голки, крапельні системи, гінекологічні оглядові дзеркала тощо) та індивідуального (зубні щітки, леза для гоління, контактні лінзи) призначення;
- користування засобами індивідуального захисту (рукавички, окуляри, фартухи тощо);
- користування стерильним інструментарієм багаторазового призначення (манікюрний, стоматологічний, хірургічний, лабораторний, інструмент для пірсингу, татуажу тощо).
Вакцини проти ГС не розроблені. Ефективність використання специфічного імуноглобуліну вивчається.
Якщо є симптоми зараження крові вірусом, відразу звертайтеся до лікаря. Чим раніше буде призначено лікування, тим легше буде організму боротися з гепатитом.
Лікар ЗПСЛ Оксана НАЙКО