Дерматози – це загальний термін, який використовується для опису будь-якого шкірного дефекту або ураження на шкірі.
У цю класифікацію входить усе, що знаходиться на поверхні тіла:
- шкіра,
- нігті
- волосся.
Будь-яке захворювання, що зачіпає шкіру, може бути віднесено до дерматозів.
Шкіра – найбільший орган тіла. Тисячі документально підтверджених захворювань можуть вражати шкіру, волосся і нігті.
Шкіра складається з декількох шарів, включаючи:
- епідерміс,
- дерму
- підшкірну клітковину.
Дерматоз може супроводжуватися змінами в будь-якому з цих шарів шкіри або у всіх них. Для опису дерматозу шкіри можна використовувати такі терміни:
- висип: різноманітні шкірні прояви, що мають червоний і піднесений вигляд
- макула: зміна кольору або консистенції шкіри
- папула: горбик на шкірі діаметром менше 1 см
- вузол: горбок на шкірі діаметром понад 1 см
- бляшка: велика ділянка ураженої шкіри з чіткими краями, яка може лущитися і відшаровуватися
- везикули та булли: підняті горбки, заповнені рідиною
- ліхеніфікація: щільна зміна кольору шкіри, наприклад, лишай на дереві
- пустули: горбок, що містить гній, можливо, внаслідок інфекції
Дерматози шкіри бувають генетичними та неспадковими. Спадкові дерматози передаються від одного з батьків дитині. До найчастіших захворювань шкіри спадкового характеру відносяться частковий альбінізм, пігментний дерматоз, атопічний дерматит, псоріаз. Ці хвороби можуть виявлятися деякий час. Іноді їх симптоми розвиваються у підлітковому віці. У дорослих людей хвороба може проявитися після емоційного потрясіння, інтенсивного фізичного навантаження або безпосереднього контакту шкірного покриву з агресивними середовищами. Всі ці фактори можуть “розбудити” захворювання, отримане людиною разом з генами.
Дерматози шкіри, які мають під собою спадкового чинника, можуть бути вродженими чи з’явитися протягом життя. Вроджені хвороби розвиваються в період внутрішньоутробного розвитку через інтоксикації або перенесені матір’ю інфекційні захворювання. Наприклад, при токсикозі у вагітних плід піддається серйозному впливу токсичних речовин. Дерматози, які розвиваються протягом життя, можуть бути викликані як зовнішніми, так і внутрішніми причинами.
Серед зовнішніх факторів фахівці зазначають:
- фізичні дії – надмірне ультрафіолетове випромінювання, низькі атмосферні температури, радіаційне випромінювання;
- хімічні дії – взаємодія з реагентами викликає дерматит, прийом лікарських препаратів та вживання їжі з добавками, барвниками може стати причиною кропив’янки, спричинити акнеформний дерматоз;
- біологічні фактори, що передбачають вплив на шкірний покрив або слизові оболонки мікробів, грибка, коростяних кліщів, наприклад, бактеріальний дерматоз на язику.
Як правило, спровокувати захворювання може навіть один із факторів. А якщо людина піддається відразу двом і більше факторам, то ризик розвитку хвороби істотно підвищується.
До внутрішніх факторів, що призводять до розвитку дерматозів, слід віднести:
- гострі респіраторні інфекції, що призводять до розвитку інфекційних дерматозів у порожнині рота;
- холецистит, дисфункція печінки, нирок;
- гормональний дисбаланс – менструальний дерматоз на обличчі жінок;
- порушення обмінних процесів – дерматоз при цукровому діабеті;
- авітаміноз;
- хвороби крові та порушення процесів кровотворення;
- схильність до алергій.
Так як у одного пацієнта може підтвердитися відразу кілька перерахованих факторів, часто виникає складність у класифікації різновиду хвороби та її лікуванні. Цим пояснюється затяжний перебіг дерматозів. Недостатньо забрати один “провокатор”, щоб вилікувати хворобу. Причини впливу повинні бути усунені повністю
Дерматози: лікування
Для початку потрібно поставити правильний діагноз. Дерматози часто мають загальну симптоматику з іншими захворюваннями, наприклад, із хворобою Боуена, з папульозними хворобами незапального характеру, спричиненими патологічним розростанням клітин епідермісу. Тому важливо точно ідентифікувати патологію та визначити провокуючу причину. Для цього використовують сучасні способи діагностики – апаратні методи, наприклад, дерматоскопію та лабораторні дослідження. Використовуючи багаторазове збільшення дерматоскопа, лікар оцінює характер та ступінь ураження шкірного покриву. Зіскрібки з поверхні шкіри та мазки дозволяють виявити або виключити бактеріальний збудник, виявити інфекційні прояви. Отримані результати аналізуються дерматологом. На підставі анамнезу та діагностичних заходів призначається лікування.
Не займайтеся самолікуванням, не шукайте в інтернеті, що застосовують при дерматозах. Будь-який препарат, чи це мазь чи таблетки повинен призначити лікар. Тільки він знає, як лікувати певні форми та види дерматозу – сверблячого, вірусного чи спричиненого бактеріальною інфекцією. Важливо не просто усунути симптоматику. Терапія має бути комплексною.
Профілактика дерматозів
Через велику різноманітність причин, факторів, форм та проявів дерматозів шкіри специфічна профілактика відсутня. Лікарі рекомендують приділяти увагу зміцненню імунітету, при взаємодії з алергічними та агресивними середовищами захищати шкірну поверхню, уникати тривалого перебування на сонці, в холодну пору року захищати шкіру від переохолодження.
З повагою, сімейний лікар Адампільської АЗП/СМ Леонід КОТІК