В історії людства спостерігалося безліч найрізноманітніших вкрай негативних явищ. Якщо виключити згубні природні катастрофи, а так само, здавалося б нескінченну, низку віроломних кровопролить, в яких так досягло успіху наше людство і спробувати виділити якісь ще події, які запопадливо підкошували наші з вами життя, то безсумнівно ми зупинимося на жахливих і вкрай жорстоких епідеміях смертельних для людини хвороб. Одна з останніх епідемій нашої сучасності була прозвана чумою 20-го століття – синдром набутого імунного дефіциту, скорочено – СНІД. Не зважаючи на досягнення нашої науки ми, на превеликий жаль, змушені констатувати, що вона ще далеко не закінчена. Її масштаб, цинічність і підступність, досі не може залишити байдужим жодної більш-менш розсудливої людини.

Офіційна статистика поширення синдрому набутого імунногодефіциту змушує відчувати глибоку тривогу. З часів виявлення і виділення цієї хвороби в окрему категорію пройшло вже багато часу. За опублікованими в 2007-му році даними, цей вірус почав розповсюджуватися з Африки, приблизно, з 1969-го року. Спочатку на Гаїті, потім потрапив в Сполучені Штати Америки, потім далі по всьому світу. Вчені сподівалися швидко приборкати хвилю цієї епідемії, так як шляхи розповсюдження цього вірусу були встановлені цілком виразно вже в 1985-му році – через кров, і в соціальному середовищі навіть з’явився сарказм з приводу цієї недуги, так як вона в першу чергу торкнулася людей з нетрадиційною сексуальною орієнтацією, людей які займаються проституцією і серед наркозалежних, але її швидкість і її маневреність поставили під сумнів цю легковажну надію.

На рахунку цієї хвороби вже багато мільйонів людських життів, щорічно до їх числа додається ще і ще. Звичайно ж, завдяки численним дослідженням, вченим і медикам вдалося хоч якось медикаментозно приборкати її активність у людському тілі, однак дорожнеча цих методів і лікарських препаратів, як завжди, дає значний карт-бланш її розвитку та поширенню. Факти вперто свідчать, що навіть численні міжнародні та урядові програми по боротьбі з пандемією ВІЛ-інфекції та СНІДу не дозволяють нам ще залишити цю епідемію в минулому. У відсотковому відношенні ця хвороба, по-колишньому, характерна переважно для основних груп ризику. Завдяки злагодженості методів і роботи медичних установ вдалося знизити показник розповсюдження і захворюваності ВІЛ-інфекцією і СНІДом через лікарські заклади, проте він і досі залишається досить високим: від 0,22 до 1,1% від загального числа заражених.

Оцінивши загрозу, що насувається і можливі катастрофічні наслідки, ще в 1987-му році Джеймс В. Бунн і Томас Неттер, два співробітника з питань громадської інформації, що працювали в Глобальній програмі по боротьбі зі СНІДом при Всесвітній організації охорони здоров’я, запропонували ідею організації Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом. Ця ідея була підтримана.

Всесвітній день боротьби зі СНІДом вперше почали відзначати 1 грудня 1988 року з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я, відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН, після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров’я всіх країн прозвучав заклик до соціальної терпимості і розширення обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІД. Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом − привернути увагу суспільства на цю проблему.

Символ боротьби зі СНІДом – червона стрічка, без неї зараз не проходить жодна акція в цій області діяльності. Сама стрічка, як символ розуміння та солідарності в цій нерівній боротьбі, була взята на озброєння з весни 1991-го року. Ідея належала американському художнику з нетрадиційною сексуальною орієнтацією Франку Муру. Він проживав в абсолютно провінційному містечку в штаті Нью-Йорк, де його сусіди, одна сім’я, що сподівалася на благополучне повернення своєї доньки – солдата з Персидської затоки, носила подібні стрічки, але жовтого кольору. Проект «Червона стрічка» (перевернуте «V») символ співчуття, підтримки і надії на майбутнє без СНІДу.

Сьогодні масштаби поширення вірусу імунодефіциту людини набули глобального характеру і постають реальною загрозою соціально-економічному розвитку більшості країн світу.

Згідно інформаційного бюлетеня ЮНЕЙДС за 2017 рік, глобальна статистика ВІЛ: з початку епідемії заразилися ВІЛ 76,1 [від 65,2 до 88,0] млн. людей; до червня 2017 року 20,9 мільйона людей отримували лікування в рамках антиретровірусної терапії; у 2016 році загальносвітове число людей, що живуть з ВІЛ, становило 36,7 [від 30,8 до 42,9] млн. людей, причому число нових випадків зараження ВІЛ склало 1,8 [від 1,6 до 2,1] мільйона; тільки в 2016 році число людей, які померли від супутніх СНІДу хвороб, склало 1 [від 0,83 до 1,2] мільйон. Показник смертності внаслідок СНІДу знизився на 48% щодо пікового показника 2005 року. СНІД більше не входить до десятки провідних причин смертності. За даними ВООЗ, У 2017 році, як зазначає Всесвітня організація охорони здоров’я, від причин, пов’язаних із ВІЛ, у всьому світі померло 940 000 людей.

За даними ВООЗ на кінець 2018 р. в світі налічувалося приблизно 37,9 млн. осіб з ВІЛ-інфекцією, а 1,7 млн. людей заразились ВІЛ-інфекцією в 2018 році. На сьогоднішній день СНІД забрав понад 32 млн. людських життів. У 2018 р. від причин, пов’язаних з ВІЛ, у всьому світі померло 770 000 чоловік. Найбільш ураженим регіоном ВООЗ є Африканський регіон, на який припадає майже дві третини загального числа нових випадків інфікування ВІЛ, тут у 2017 році проживало 25,7 млн. осіб з ВІЛ-інфекцією.

Згідно з оцінками, в даний час лише 79% людей з ВІЛ, знають про свій статус.

Що стосується України, то за даними Міністерства охорони здоров’я, всього ВІЛ-інфікованих українців нині близько 244 тисяч. Нашій державі в цьому процесі належить сумне лідерство – 5 місце в світі за темпами розвитку епідемії ВІЛ/СНІДу.

Так, лише за жовтень 2019 року, за даними Центру громадського здоров’я МОЗ України, офіційно зареєстровано 1 431 новий випадок ВІЛ-інфекції, у 658 пацієнтів діагностовано СНІД, а 236 людей померли від СНІДУ.

Шляхи інфікування ВІЛ в Україні у жовтні 2019 р.:
• гетеросексуальний — 986;
• гомосексуальний — 43;
• парентеральний — 392;
• вертикальний — 145;
• невідомий — 2.

Більшість нових випадків виявляються вперше на 3 та 4 клінічних стадіях ВІЛ-інфекції, коли стан здоров’я вже незадовільний. Ця ситуація може бути виправлена, якщо не заплющувати очі на проблему та вчасно проходити тестування. Швидко (15 хвилин), безоплатно та конфіденційно перевіритись можна у найближчому до себе пункті тестування.

Станом на 01.10.2019 р в Хмельницькій області зареєстровано 42 ВІЛ-інфікованих громадян, в т.ч. серед вперше зареєстрованих інфікованих в поточному році – 3 дітей.
Діагноз СНІД в поточному році встановлено 114 дорослим хворим та 1 дитині.
Померло 11 хворих на СНІД, в т.ч. безпосередньо від СНІДу – 5 осіб.
Всього станом на 01.10.2019 р. під диспансерним наглядом в області знаходиться 2 195 дорослих та 116 дітей.
Найбільш високі показники поширеності ВІЛ–інфекції в м. Хмельницькому – 966 осіб, Хмельницькому районі – 92 особи, Славутському – 127 осіб, Шепетівському – 89 осіб, Ізяславському – 75 осіб.

Водночас є позитивний момент: нині в Україні немає проблем з лікуванням. Україна перша у Східній Європі переходить на 100%-ву забезпеченість ліками. Тобто кожен ВІЛ-позитивний українець може отримувати лікування безоплатно. Наразі у подоланні хвороби найважливіше – виявити й привести на лікування всіх, хто живе з ВІЛ.

Утім, ставлення до ВІЛ-інфікованих людей в Україні, незважаючи на те, що в побуті заразитися неможливо, доволі негативне. Люди, які дізнаються, що їхні знайомі можуть бути вражені цим захворюванням, часто відсторонюються від них або взагалі припиняють подальше спілкування.

Отже, ще раз нагадаємо:

Що таке ВІЛ/СНІД?
Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) є ретровірусом, який інфікує клітини імунної системи, що руйнує чи послаблює їхню функцію. На ранніх стадіях інфекція протікає безсимптомно. Однак протягом її розвитку імунна система слабшає і людина стає більш чутливою до різних інфекцій.

СНІД (синдром набутого імунодефіциту) – остання стадія ВІЛ-інфекції. Може минути 10-15 років, перш ніж у ВІЛ-інфікованої людини розвинеться СНІД. Ще більше сповільнити цей процес можуть антиретровірусні препарати.

ВІЛ передається під час незахищеного статевого акта (анального або вагінального), переливання зараженої крові, використання заражених інструментів під час проведення медичних маніпуляцій, татуювання, пірсінгу, манікюру тощо, а також від матері дитині під час вагітності, пологів або грудного вигодовування.

На жаль, ВІЛ/СНІД досі оточені безліччю міфів. Розвінчаємо деякі з них:

1. ВІЛ – це смертний вирок.
Сьогодні у деяких країнах (наприклад, Швеції) ВІЛ сприймається як хронічне захворювання на зразок діабету. Дійсно, складно щодня приймати ліки, потрібна певна дисципліна щодо свого здоров’я і способу життя.
Але загалом все те ж саме: можна заводити сім’ю, мати здорових дітей і бути безпечним для оточення. Тому, що під час регулярного приймання спеціальної антиретровірусної терапії (АРТ) від ВІЛ-позитивної людини не можна інфікуватися – це підтверджують багаторічні спостереження вчених.
Проте, якщо вчасно не виявити інфекцію та не почати вчасно лікування, не вживати регулярно ліки – то так, небезпечний, як і будь-яке
зневажливе ставлення до свого здоров’я. Проте регулярне тестування, уникнення ситуацій незахищеного сексу – гарантія довгого життя.

2. Вірус можна підхопити під час побутового контакту.
Ні. Наразі не зафіксовано жодного випадку передавання вірусу зі слиною чи сльозами.
Люди не можуть заразитися під час повсякденних контактів, таких як поцілунки, обійми і потиск рук, або під час спільного користування особистими предметами і вживання продуктів харчування або води.
Крім того, немає підтверджень передавання інфекції під час уколів голками, увіткненими в сидіння транспорту або кінотеатрів, про що повідомляють багато страшилок.
Інфекція може передаватися з донорською кров’ю, кістковим мозком та органами, але всі біоматеріали вже давно ретельно перевіряються, тому цей спосіб зараження малоймовірний.

3. ВІЛ-інфіковані лише гомосексуалісти і наркомании.
Близько 30 років тому, така думка була більш поширеною, але точно не зараз. За даними фахівців, велика частина заражених людей – гетеросексуали, які були інфіковані статевим шляхом. Хоча чимало людей дійсно уражуються “через голку наркомана”.

4. Презервативи не захистять від інфікування.
Побутує твердження, що надмалий розмір вірусних частинок ВІЛ дозволяє їм проходити через мікроскопічні пори в матеріалі презервативів. Це повна нісенітниця. Фактичні дані свідчать про те, що чоловічі латексні презервативи є надійним засобом профілактики ВІЛ-інфекції у жінок і чоловіків – вони захищають на 85% від передавання ВІЛ і інших інфекцій, що передаються статевим шляхом. Проте, жоден спосіб захисту, крім утримання, не ефективний на 100%.

5. ВІЛ-інфікована мати обов’язково народить хвору дитину.
Це не так. За умови постійного, протягом усього терміну вагітності, вживання спеціальних ліків ризик знижується. Втім, від грудного вигодовування матері доведеться відмовитися.

6. Лікування від ВІЛ має ще гірші побічні ефекти, ніж сама інфекція.
Ще одна нісенітниця. Сучасна антиретровірусна терапія все більш досконала і має мінімум побічних ефектів.

7. Комарі передають ВІЛ під час укусів
Якби цей міф був правдивим, то, напевно, вже все населення земної кулі було інфіковано ВІЛ. Він не може жити і розмножуватися в тілі комара.

За матеріалами Хмельницького ЦГЗ
Сімейний лікар Старосинявської АЗП/СМ Кицун В. М.